Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №902/212/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 902/212/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016у справі№ 902/212/16 Господарського суду Вінницької областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДочірнього підприємства "Самтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло Плюс"простягнення 218 413, 93 грн. заборгованості

за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Самтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло Плюс" 116799,00 грн. заборгованості, 7591,74 грн. 3% річних та 94023,19 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо здійснення розрахунків за поставлений товар та на приписи статей 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 220, 224, 265 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив, у якому вказав, що всі розрахунки за договором здійснювались ним своєчасно та в повному обсязі, заборгованість за поставлений товар у відповідача відсутня; товар згідно з накладними, наданими позивачем до позовної заяви, не поставлявся, спірні накладні не містять ні печатки підприємства, ні зазначення прізвища та посади особи, що їх підписала, а, відтак не є належними доказами в підтвердження факту поставки товару.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.05.2016 (суддя Маслій І.В.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 (судді: Сініцина Л.М. - головуючий, Гудак А.В., Філіпова Т.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч положенням статей 32, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, суди не взяли до уваги акт взаєморозрахунків, складений сторонами, який є зведеним обліковим документом, відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належним доказом в підтвердження факту поставки товарів, невиконання відповідачем умов договору та положень статей 526, 692 Цивільного кодексу України, та, відтак, наявності спірної заборгованості.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, заперечивши її доводи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 01.10.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (продавець) та Дочірнє підприємство "Самтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло плюс" (покупець) уклали договір поставки № 05/10-12, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору предметом поставки є такий товар: автомобільні деталі та приладдя. Товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, типами, розмірами та додаткові до комплекту вироби. Якість товару та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати стандарту. Підтвердженням якості товару є сертифікати відповідності та накладні на видачу товару (пункт 2.2, 2.3 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 14 днів з моменту замовлення товару.

Постачальник зобов'язаний постачати покупцеві товар, за умов даного договору (пункт 5.1 договору). Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплачувати його згідно з умовами у цьому договорі та в рахунках-специфікаціях (пункти 5.2.1, 5.2.2. договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 7.1 договору). Згідно з пунктом 7.2 договору у випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгований.

Суди також встановили, що на виконання умов договору протягом 2012-2015 років позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 268185,98 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими особами сторін, рахунками-фактурами, податковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявними в матеріалах справи; відповідач повністю оплатив поставлений підприємцем товар в загальній сумі 268185,98 грн., що також підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Разом з тим, за доводами позивача, крім зазначених вище поставок товару на загальну суму 268185,98 грн, на підставі договору поставки № 05/10-12 позивач поставив відповідачу у серпні 2012 року - листопаді 2013 року також товар на суму 116799 грн, згідно з видатковими накладними (55 штук) (додані до позовної заяви) за який відповідач не розрахувався.

Місцевий господарський суд, дослідивши надані видаткові накладні, вказав, що вони не відповідають вимогам щодо оформлення документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки не містять відомостей про особу, яка отримувала товар, її повноваження діяти від імені відповідача; спірні видаткові накладні не скріплені печаткою відповідача, господарські операції за ними не відображені у податковому обліку сторін.

Відтак, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги належними доказами відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції повторно дослідив надані позивачем в якості доказів поставки товару видаткові накладні у кількості 55 штук на загальну суму 116799,00 грн., та констатував, що вони скріплені лише підписом та печаткою позивача, в графах про отримання товару стоять підписи, здійснені невідомою особою, інших доказів, які б підтверджували отримання товару за вказаними накладними позивач до суду не надав; видаткові накладні не містять необхідних реквізитів, які є обов'язковими при складанні та оформленні первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: відсутня печатка одержувача товару, відсутня посада та розшифровка підпису особи, яка одержала товар, не зазначено підставу поставки, номера та дати довіреностей, якими відповідач уповноважив представника на отримання вказаних у видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей. Рахунки-фактури на даний товар, рахунки-специфікації позивач не виписував та відповідачу не надавав, всупереч умовам підпункту 5.2.2 пункту 5.2 договору.

Дослідивши обставини щодо відображення спірних господарських операцій у бухгалтерській звітності, суд апеляційної інстанції також встановив, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог не надав суду жодних податкових накладних, що складені ним за наслідками господарських операцій з поставок товару за спірними видатковими накладними, не подав жодних податкових декларацій, в яких відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у його податкових зобов'язаннях.