ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2015 року Справа № 914/1013/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., (доповідач) Костенко Т.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Сіндряков О.В. - дов. від 18.04.15 відповідача: не з'явились, повідомлені належно розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.06.15у справі№ 914/1013/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго"простягнення суми боргуРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" 285827,28 грн. інфляційних втрат, 150324,20 грн. пені, 69256,15 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором №13/3395-ТЕ-21 від 31.01.13.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.15 (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 285827,28 грн. інфляційних втрат, 75162,10 грн. пені, 69265,15 грн. - 3% річних. У решті позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з факту прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу за договором від 31.01.13. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення спірної суми пені до 75162.10 грн. та виходив з приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.15 (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у стягненні 75 162,10 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача повну суму пені. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-551 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає безпідставним зменшення судом першої інстанції заявленої до стягнення суми пені. При цьому, скаржник посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. Він також зазначає, що при зменшенні розміру штрафних санкцій судом не було враховано інтереси позивача і таке зменшення призводить до понесення ним збитків. Крім того, товариство посилається на судову практику у інших справах.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.01.13 між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" - продавцем та Комунальним підприємством Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/3395-ТЕ-21. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його. У розділі 2 договору сторони узгодили кількість та якість природного газу (з урахуванням додаткової угоди № 1 до договору). Зокрема, позивач у період з 01.01.13 до 31.12.13 повинен передати відповідачу газ обсягом до 1753,00 тис. куб. м. У відповідності до пунктів 3.3, 3.4 договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Згідно з пунктом 6.1 вказаного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 спірного договору встановлена відповідальність покупця за невиконання ним умов пункту 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Суди установили, що упродовж січня-грудня 2013 року позивач за актами приймання-передачі поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 2146642,86 грн. Відповідач за отриманий газ розрахувався повністю, проте з простроченням платежів. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" 150324,20 грн. пені, 285827,28 грн. інфляційних втрат та 69265,15 грн. - 3% річних. Рішенням господарського Львівської області від 12.05.15, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.15, ці вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 285827,28 грн. інфляційних втрат, 75162,10 грн. пені, 69265,15 грн. - 3% річних. Суд зменшив заявлену до стягнення суму пені до 75162,10 грн. Зменшуючи розмір пені на 50%, господарські суди керувалися приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Між тим, скаржник не погоджується та вважає таке зменшення штрафних санкцій неправомірним. Отже, рішення і постанова у справі переглядаються в оскарженій частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, господарські суди, зменшуючи до 75162,10 грн. розмір пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Господарські суди установили, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість споживачів і їх неплатоспроможність; важкий фінансовий стан боржника. Враховано судами і ступінь виконання боржником зобов`язань за договором (погашення заборгованості відповідачем за спірним договором); те, що поставлений за спірним договором газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ, організацій та соціально значимих об'єктів міста. Разом з цим, суди врахували майнові інтереси та фінансовий стан позивача, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені господарськими судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для зменшення пені. Наведене узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Посилання скаржника, як на судову практику, на інші постанови Вищого господарського суду України, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у даній справі, оскільки вони ухвалені за різних установлених судами попередніх інстанцій обставин справи. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.15 у справі № 914/1013/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
Т. Костенко
Сервисы для юристов