ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2014 року Справа № 922/917/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиДанилівського дослідного державного лісгоспу Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцькогона постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2014у справігосподарського суду Харківської областіза позовомДанилівського дослідного державного лісгоспу Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцькогодо1. Харківської міської ради 2. Приватного підприємства "Травень"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачадержавне підприємство "Харківська державна лісовпорядна експедиція" провизнання частково недійсним та скасування пунктів рішення в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Кучерина Б.В. - дов. б/н від 06.10.2014;від відповідача:1) не з'явились; 2) не з'явились;від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачане з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 28.05.2014 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) відмовлено в задоволені позову.
Постановою від 31.07.2014 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Івакіна В.О. - головуючий, Бондаренко В.П., Тихий П.В.) рішення від 28.05.2014 господарського суду Харківської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які підтверджували б належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та право позивача на її постійне користування.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Данилівський дослідний державний лісгосп звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарські суди порушили ст.ст.20, 21, 116, 149 Земельного кодексу України, ст.57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008. Також скаржник вказує, що підставами для визнання недійсними п.п. 9, 9.1 додатку №2 рішення Харківської міської ради №158/10 від 23.06.2010 є порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель. Також господарські суди були упередженими та необ'єктивними, вказуючи в оскаржених рішеннях на докази, які в матеріалах справи відсутні, а заявлені клопотання про призначення судової експертизи щодо встановлення місцезнаходження та приналежності спірної земельної ділянки господарськими судами були не обґрунтовано відхилені.
До Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками судового процесу не надіслані.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Господарськими судами встановлено, що 23.06.2010 Харківська міська рада прийняла рішення №158/10 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".
За п.п. 9.1 та 9.2 додатку 2 до вказаного вище рішення ПП "Травень" надано в оренду строком до 01.06.2025 земельну ділянку площею 0,2227 га за рахунок земель транспорту по вул. Архітекторів, 1, З (Дзержинський район) в межах, які визначені договором оренди землі №140767100130 від 01.10.2007, для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів та складських приміщень.
Договір оренди землі, реєстраційний №140767100130 від 01.10.2007, вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації нового договору оренди землі.
За проектом відведення земельної ділянки по вул. Архітекторів, 1, 3 з кадастровим №6310136300:14:011:0001, в якому міститься довідка форми 6-ЗЕМ, земельна ділянка загальною площею 0,2227 га відноситься до земель, які не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним та скасування п. 9.1 додатку 2 до рішення Харківської міської ради № 158/10 від 23.06.2010, з огляду на те, що спірна земельної ділянка відноситься до лісогосподарських земель, а вказане вище рішення прийняте з порушенням приписів ст.ст. 20, 21, 116, 149 Земельного кодексу України, ст.57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008.
За ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно ст. 19 Земельного кодексу України визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтями 38 та 39 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення) встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
За приписами ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Статтею 56 Земельного кодексу України визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України).
За приписами статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтею 21 Земельного кодексу України встановлені наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель та передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 502 від 11.04. 2002 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб", чинної на час виникнення спірних правовідносин.
При цьому надання земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні іншої особи передбачає її вилучення за відповідним погодженням, що стосовно лісових земель заборонено розпорядженням Кабінету Міністрів України N 610-р від 10.04.2008 "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками".
Відповідно п. 9 чинного на час прийняття оскарженого рішення міськради Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, однак це не мало місця.
У матеріалах справи наявні докази, яким господарські суди не надали належної правової оцінки, зокрема: наказу Держкомітету лісового господарства України №55 від 23.05.2002 "Про вдосконалення управління лісовим господарством в Харківській області", щодо реорганізації Жовтневого держлісгоспу та передання відповідних активів Данилівському держлісгоспу, проекту організації і розвитку лісового господарства, включаючи планшетні матеріали лісовпорядкування, план лісонасаджень, експертні висновки фахових організацій з питань лісовпорядкування, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №292 від 03.07.1972 "Про затвердження встановлених меж лісових земель Жовтневого лісгоспу в м. Харкові", яким встановлені межі лісових земель Жовтневого лісгоспу, загальною площею 1166 га.
Сервисы для юристов