Постанова ВГСУ від 08.10.2014 року у справі №915/1437/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 915/1437/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на рішення та постановуГосподарського суду Миколаївської області від 16.09.2013 Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013у справі№ 915/1437/13господарського судуМиколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"провизнання недійсним договоруза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2014 № 02-05/447 для розгляду касаційної скарги у справі № 915/1437/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 08.10.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2013 у справі №915/1437/13 (суддя Васильєва Л.І.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді - Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2013 у справі №915/1437/13 скасовано, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Капацин Н.В., судді - Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 915/1437/13 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 02.09.2014 постанову Вищого господарського суду України від 17.02.2014 у справі № 915/1437/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання постанови апеляційного господарського суду у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 06.12.2007 між відповідачем (Банк) та позивачем (Позичальник) укладений кредитний договір № 10/01-02/07-094, який передбачає відкриття позичальникові невідновлювальної кредитної лінії на суму 15000000,00 грн. з оплатою 13,5% річних і терміном повернення до 05.12.2008.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачем (Іпотекодержатель) і позивачем (Іпотекодавець) 10.12.2007 укладений договір іпотеки, за умовами Іпотекодавець передав в іпотеку майнові права на незакінчені будівництвом промтоварний магазин загальною площею 843,1 кв. м, продовольчий магазин загальною площею 898,9 кв. м, нежитлові приміщення загальною площею 162,22 кв. м і квартири, які будуються за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, номер об'єкта будівництва - буд. 13-Ж, а також незавершені будівництвом квартири, які будуються за адресою: м.Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, номер об'єкта будівництва - буд. 13-3.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 10.12.2007 з підстав його невідповідності ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 5, 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Приймаючи рішення у справі про відмову в позові, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 5, 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору) дійшов висновку, що договір іпотеки від 10.12.2007 суперечить положенням зазначеного законодавства, а тому позовні вимоги є підставними.

Проте, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності і суд, розглянувши її та проаналізувавши матеріали справи відмовив в позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, погодився з судом першої інстанції, що спірний договір укладений з порушенням ст.ст. 5, 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору), однак дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а тому суд задовольнив позовні вимоги.

Статтею 11128 цього Кодексу передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Касаційна інстанція згідно з вимогами ст. 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятої Верховним Судом України постанови, зазначає наступне.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу ст. 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.