Постанова ВГСУ від 08.10.2014 року у справі №911/717/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 911/717/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від ТОВ "СП Агроекс"не з'явився;від ТОВ "Агрофірма "Нива" не з'явився;від ТОВ "Агро ХХІ"Козачук М.О.;від ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" Грин А.Б.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 рокуу справі № 911/717/14 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СП Агроекс"до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" про стягнення 388925,00 грн заборгованості за договором поставкита за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Агроекс"про стягнення збитків у розмірі 1634445,00 грн за участюТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія"

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Агроекс" (надалі - ТОВ "СП Агроекс", позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" (надалі - ТОВ "Агрофірма "Нива", відповідач 1 за первісний позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (надалі - ТОВ "Агро ХХІ", відповідач 2 за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договором поставки насіння кукурудзи № 01/04/1 від 01.04.2013 року.

Зазначало, що 01.04.2013 року та 30.04.2013 року між ТОВ "СП Агроекс" та ТОВ "Агро XXI" було укладено договір поставки № 01/04/1 та додаткову угоду (специфікацію) № 3/1 до договору № 01/04/1, за якими ТОВ "СП Агроекс" зобов'язувалося до 10.05.2013 року поставити (передати) насіння кукурудзи Делітоп 80К партії №005091/12 протруєне в кількості 410 п.о. вартістю 1175,00 грн за посівну одиницю, а ТОВ "Агро XXI" зобов'язалось у строк до 01.06.2013 року оплатити поставлений товар.

З метою забезпечення виконання ТОВ "Агро XXI" зобов'язань за договором поставки (за видатковою накладною № 25 від 16.05.2013 року) 16.05.2013 року постачальником було укладено договір поруки з ТОВ "Агрофірма "Нива", за умовами якого поручитель відповідає перед постачальником за порушення зобов'язань покупцем за договором поставки.

Посилаючись на неналежне виконання ТОВ "Агро XXI" зобов'язань за договором поставки щодо оплати поставленого товару за видатковою накладною № 25 від 16.05.2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 388925,00 грн, позивач просив на підставі статей 543, 553, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути солідарно суму заборгованості з відповідачів.

ТОВ "Агро XXI" позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на сьогодні його заборгованість відсутня, оскільки в заяві № АІ-051-06-03-14 від 06.03.2014 року згідно ст. 601 ЦК України ним було заявлено про зарахування своєї заборгованості перед ТОВ "СП Агроекс" за договором поставки та заборгованості ТОВ "СП Агроекс" перед ТОВ "Агро XXI" з відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору, на суму 388925,00 грн.

Одночасно ТОВ "Агро XXI" подало зустрічний позов, в якому, посилаючись на поставку неякісного насіння (невідповідність генетичної якості), просило суд стягнути з ТОВ "СП Агроекс" 1634445,00 грн збитків у вигляді неодержаних ним доходів, розмір яких визначений відповідно до Тимчасової методики визначення шкоди (збитків), заподіяної порушенням господарських договорів, схваленою Державною комісією Ради міністрів СРСР з економічної реформи 21.12.1990 року.

ТОВ "Агрофірма "Нива" первісний позов не визнало, посилаючись на припинення поруки у зв'язку з припинення зобов'язання за договором поставки шляхом зарахування зустрічних вимог ТОВ "Агро XXI" та ТОВ "СП Агроекс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року (суддя Карпечкін Т.П.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СП Агроекс" на користь ТОВ "Агро XXI" 1634445,00 грн збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року (судді : Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) за скаргою ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" (особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, проте вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки) вказане рішення суду першої інстанції скасовано, первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

ТОВ "Агро XXI", не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року, подало касаційну скаргу. В поданій касаційній скарзі заявник просив суд скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв апеляційну скаргу ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" та розглянув її по суті; висновки апеляційного суду про неможливість визначення якості насіння за допомогою дослідження рослин і зерна та відсутність складу цивільного правопорушення у діях відповідача за зустрічним позовом є хибними і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року - без змін, зазначаючи, що доводи касаційної скарги про непорушення рішенням суду його прав є безпідставними, оскільки в інших судових справах ТОВ "СП Агроекс", посилаючись на рішення суду у даній справі, вимагає відшкодування збитків в порядку регресу від ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія", як постачальника спірного насіння. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції тієї обставини, що у цій справі йде мова про невідповідність не лише сортових та посівних якостей насіння, а й невідповідність генетичних якостей, які не можуть бути перевірені засобами контролю, вказаними у ст. 17 Закону України "Про насіння і садивний матеріал", ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія", заперечило, зазначивши, що такий показник якості насіння як генетична одноманітність законодавством та договором не передбачений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників судового процесу, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.04.2013 року між ТОВ "СП Агроекс" (постачальник) та ТОВ "АГРО XXI" (покупець) було укладено договір поставки № 01/04/1 та додаткову угоду (специфікацію) № 3/1 до договору № 01/04/1 (далі - договір поставки № 01/04/1), за якими постачальник зобов'язався поставити покупцю насіння кукурудзи Делітоп 80К партії № 005091/12 протруєне в кількості 410 п.о. вартістю 1175,00 грн за посівну одиницю (позиція № 31), а покупець зобов'язався прийняти зазначену продукцію та оплатити до 01.06.2013 року.

Виконуючи умови договору поставки, ТОВ "СП Агроекс" поставило, а ТОВ "Агро XXI" прийняло насіння кукурудзи Делітоп 80К партії № 005091/12 протруєне в кількості 331 посівних одиниць вартістю 1175,00 грн за посівну одиницю на загальну суму 388925,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 25 від 16.05.2013 року. Одночасно апеляційним господарським судом встановлено, що вказане насіння ТОВ "СП Агроекс" придбало у ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія".

З метою забезпечення виконання ТОВ "Агро XXI" зобов'язань за договором поставки (за видатковою накладною № 25 від 16.05.2013 року) 16.05.2013 року постачальником було укладено договір поруки з ТОВ "Агрофірма "Нива", за умовами якого поручитель відповідає перед постачальником за порушення зобов'язань покупцем за договором поставки.

Суди з'ясували, що ТОВ "Агро XXI" з постачальником за поставлений товар за видатковою накладною № 25 від 16.05.2013 року не розрахувалося, й заявило про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання постачальником зобов'язань за договором поставки № 01/04/1, а саме: поставки насіння, яке не є насінням гібриду "Делітоп" першого покоління, йому заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 2023370,00 грн, що є вартістю різниці між обґрунтовано очікуваною та реальною врожайністю кукурудзи на полях покупця.

Ухвалюючи рішення про відмову в стягненні заборгованості за договором поставки № 01/04/1 в сумі 388925,00 грн та задоволення зустрічного позову про стягнення збитків у сумі 1634445,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що покупець правомірно заявив про зарахування зустрічних вимог згідно ст. 601 ЦК України і має право від постачальника вимагати відшкодування збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди), що є різницею між прогнозованою вартістю врожаю на полях, засіяних поставленим насінням, виходячи з середніх показників врожайності на полях покупця та фактичною вартістю врожаю, та становить 2023370,00 грн, оскільки ці збитки покупець зазнав внаслідок порушення постачальником зобов'язань за укладеним договором поставки, а саме: поставки замість гібриду "Делітоп" суміші неідентифіковних сортів (що підтверджується висновком експертного дослідження за результатами проведення біологічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10126/11528/13-34 від 19.12.2013 року та листом Українського інституту експертизи сортів рослин від 27.11.2013 року № 15-5-21-1/4584).

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові про стягнення збитків, апеляційний суд вказав, що підстав для відшкодування покупцю збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), у цьому випадку немає, оскільки судом не встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що покупець (позивач за зустрічним позовом) не довів, що постачальник (відповідач за зустрічним позовом) поставив насіння, яке було неякісним та не відповідало умовам договору поставки, оскільки в матеріалах справи наявний сертифікат на насіння України серія СР 702014 № 04/334 Дніпропетровської обласної державної насіннєвої інспекції саме на партію № 005091/12, яким підтверджується відповідність і якість поставленого насіння гібриду "Делітоп" першого покоління, а висновок Українського інституту експертиз сортів рослин про результати наукового-технічної експертизи гібриду кукурудзи Делітоп від 13.09.2013 pоку, затвердженого 18.09.2013 pоку, та висновок експертного дослідження № 10126/11528/13-34 від 19.12.2013 року за результатами проведення біологічного дослідження, які покладені в основу прийнятого рішення місцевого господарського суду, в даному випадку не є належними та допустимими доказами, оскільки обидва висновки зроблено за результатами дослідження рослин і зерна кукурудзи, яке вирощено на полях ТОВ "Агро XXI", тоді як дослідженню підлягало безпосередньо насіння кукурудзи (посівний матеріал), яке було предметом поставки за договором № 01/04/1. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір упущеної вигоди, визначений покупцем, не підтверджений жодними доказами.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання (ч. 2 ст. 624 ЦК України).

Суд першої інстанції задовольнив зустрічний позов повністю, не встановивши при цьому наявність складу цивільного правопорушення, хоча це має значення для правильного вирішення спору. Його висновки про протиправність поведінки постачальника ґрунтуються на неналежних та допустимих доказах, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції. В рішенні суду відсутні чіткі висновки про те, яким показникам якості, що встановлені чинним законодавством та договором, не відповідало поставлене насіння.

Враховуючи те, що при перегляді справи в апеляційному порядку відповідно до повноважень, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, апеляційний суд надавши належну правову оцінку обставинам справи, встановив відсутність в діях відповідача за зустрічним позовом складу цивільного правопорушення, Вищий господарський суд України погоджується з висновок суду про те, що підстави для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди) відсутні, і вважає рішення апеляційного суду про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову законним та обґрунтованим.