Постанова ВГСУ від 08.07.2015 року у справі №914/3431/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 914/3431/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Остапенка М.І.,

Суддів Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Мірт" на ухвалу господарського суду Львівської області від 1 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року за заявою публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" про розстрочку виконання рішення у справі №914/3431/14 за позовом приватного підприємства "Мірт" до публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" про стягнення 251 215,98 грн., -

Встановив:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 року у справі №914/3431/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2015 року, частково задоволено позов приватного підприємства "Мірт", стягнуто з публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" 105 327,62 грн. заборгованості за договором підряду, 12 134,26 грн. 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 23 407,06 грн.

16 грудня 2014 року на виконання судового рішення господарським судом Львівської області видано наказ.

25 березня 2015 року відповідач звернувся до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 року до 31 червня 2016 року за умови щомісячної сплати позивачу боргу рівними частинами по 9 579,90 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 1 квітня 2015 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року, заяву про розстрочку виконання рішення суду від 18 листопада 2014 року задоволено частково, розстрочено виконання зазначеного рішення шляхом сплати відповідачем на користь позивача 140 868,94 грн. наступним чином: 28 173,79 грн. до 25 квітня 2015 року; 28 173,79 грн. до 25 травня 2015 року; 28 173,79 грн. до 25 червня 2015 року; 28 173,79 грн. до 25 липня 2015 року; 28 173,79 грн. до 25 серпня 2015 року.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 1 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволені заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 18 листопада 2014 року у справі №914/3431/14.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суди попередніх інстанцій врахували викладені у заяві про відстрочку виконання рішення доводи відповідача про те, що внаслідок складної економічної ситуації в країні, постійним коливанням курсу іноземної валюти та зменшенням попиту на послуги відповідача, він опинився у скрутному фінансовому становищі, що у 2014 році зазнав збитків у розмірі 907 000 грн., на підтвердження чого надано звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за вказаний період, а також те, що відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем, оскільки Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190, ПАТ "Банк "Київська Русь", в якому перебувають кошти відповідача, віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію, при цьому порядок виплат вкладникам їх коштів ще не визначений.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач постановою господарського суду Львівської області від 24 квітня 2014 року у справі №914/4801/13 визнаний банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, на розгляд суду подано пропозицію про введення процедури санації позивача, що може тривати певний період часу.

При цьому, місцевий та апеляційний господарські суди визнали безпідставними доводи позивача про можливість стягнення заявленої суми позову шляхом реалізації майна відповідача, оскільки процес визначення складу та реалізації майна боржника буде більш тривалим та складним, ніж розстрочка на 5 місяців, надана судами попередніх інстанцій, тобто, суди врахували інтереси обох сторін у справі.

Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 ГПК України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що зазначені відповідачем обставини у сукупності утруднюють виконання рішення суду, а тому, в силу ст. 121 ГПК України, з урахуванням інтересів як позивача, так і відповідача, обґрунтовано задовольнив заяву відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали господарського суду Львівської області від 1 квітня 2015 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 у справі №914/3431/14 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ: