ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2015 (суддя Бобрик Г.Й.) у справі № 907/170/15 позов Державного підприємства "Великобичківське лісомисливське господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" про стягнення шкоди в розмірі 531 842, 42 грн. залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом матеріалів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 (головуючий Марко Р.І., судді: Кордюк Г.Т., Костів Т.С.) вказану ухвалу суду скасовано. Справу передано на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГСМ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції – залишити в силі.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке надійшло на адресу суду 02.07.2015, колегією суддів залишено без задоволення, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтями 69, 1118 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, заявником не доведено наявність підстав для відкладення розгляду справи, а його доводи та заперечення викладені у наявних в матеріалах справи документах.
Державне підприємство "Великобичківське лісомисливське господарство" та Державна фінансова інспекція у Закарпатській області не скористалися правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Державне підприємство "Великобичківське лісомисливське господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГСМ", Державна фінансова інспекція у Закарпатській області не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
В пунктах 4.8., 4.9. своєї постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, має доводитися заінтересованою стороною, зокрема, шляхом подання належним чином завіреної копії ухвали суду про порушення провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду у даній справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що така процесуальна дія повинна вчинятись судом з урахуванням конкретних обставин справи, із з'ясуванням причин невиконання позивачем вимог суду з наданням об'єктивної правової оцінки щодо їх поважності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не виконав вимог суду щодо надання витребуваних матеріалів та не направив свого представника в судові засідання, призначені на 30.03.2015 та 31.03.2015, оскільки не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
В пунктах 3.9., 3.9.1. постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують надсилання позивачу у справі – Державному підприємству "Великобичківське лісомисливське господарство" ухвали суду від 24.03.2015 в порядку статті 87 Господарського процесуального кодексу України, тобто рекомендованим листом з повідомленням про вручення, так як зазначено в самій ухвалі, представник позивача в судовому засіданні 24.03.2015 присутній не був.
В судовому засіданні 30.03.2015 судом оголошено перерву до 31.03.2015. Про оголошення перерви в судовому засіданні позивач повідомлений не був, оскільки, як зазначено в протоколі судового засідання (а.с.132) в судове засідання 30.03.2015 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, доказів на вимогу суду не подав.
Враховуючи те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином позивача про час і місце судового розгляду справи, не з'ясував причин невиконання позивачем вимог суду та не надав об'єктивної оцінки щодо їх поважності, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності достатніх правових підстав для залишення позову без розгляду у справі на пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Доводи касатора не спростовують висновків апеляційного господарського суду, викладених в оскаржуваній постанові.
За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 у справі № 907/170/15 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Корсак
С у д д і М.В. Данилова
Т.Б. Данилова
Сервисы для юристов