Постанова ВГСУ від 08.07.2015 року у справі №904/301/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 904/301/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу (з урахуванням уточнених вимог) Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалу від 30.04.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 господарського суду Дніпропетровської областіу справі№ 904/301/15 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕРВІС МЕТАЛ ЦЕНТР"провизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Польянов Є.О.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 у справі № 904/301/15 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕРВІС МЕТАЛ ЦЕНТР" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Польянова Є.О.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 (суддя - Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника; ліквідовано юридичну особу - Товариство; провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 та направити справу на розгляд до господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Науменко І.М., Парусніков Ю.Б.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (враховуючи надані уточнення до касаційної скарги) та просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі на підставі ч. 6 ст. 83 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що дебіторську заборгованість банкрута, товарно-матеріальні цінності, основні засоби, які належать банкруту, ліквідатором не виявлено, реалізація ліквідаційної маси не проводилась, договори купівлі-продажу не укладались. При цьому, місцевий суд вказав, що грошові вимоги єдиного кредитора - ТОВ "Стандарт Інжиніринг" в розмірі 116 998,81 грн. (четверта черга) залишились не задоволеними на підставі п. 5 ст. 45 Закону про банкрутство. Також судом було встановлено належне виконання ліквідатором своїх обов'язків.

Разом з цим, стосовно клопотання Інспекції від 31.03.2015 вих. №10/10-006 в якому, зокрема, висловлено прохання не затверджувати звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс до проведення податковим органом позапланової перевірки, суд першої інстанції, з посиланням на відповідні докази у справі, зазначив про отримання Інспекцією ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та постанови про визнання Боржника банкрутом в лютому 2015 року та можливість проведення податкової перевірки.

Апеляційний суд підтримав зазначені висновки суду першої інстанції та зауважив, що місцевий господарський суд надав належну оцінку доводам Інспекції. Разом з цим, за результатами розгляду апеляційної скарги податкового органу, суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство вказав, що вимога Інспекції до Боржника про сплату податкового боргу не є грошовою вимогою та зазначив про відсутність у Товариства податкової заборгованості станом на 27.02.2015 згідно довідки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. Також апеляційний суд вказав, що з моменту отримання ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та постанови про визнання боржника банкрутом Інспекція мала достатньо часу для проведення податкової перевірки.

Заперечуючи такі висновки, заявник касаційної скарги посилається на наявність у Товариства податкового боргу перед бюджетом по податку на прибуток підприємства у розмірі 6 000,00 грн. та вказує про те, що з податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік вбачається обсяг доходу Товариства в розмірі 179 148 393,00 грн. При цьому, Інспекція вважає, що апеляційним судом не було враховано п. 4 ст. 23 Закону про банкрутство, яким визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановлено для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. До того ж, скаржник посилається на неможливість проведення документальної виїзної перевірки Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Згідно норм ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

При цьому, як свідчать матеріали справи, постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнята господарським судом 05.02.2015.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, про наявність податкового боргу Товариства перед бюджетом по податку на прибуток підприємства у розмірі 6 000,00 грн. Інспекція вказала в апеляційній скарзі № 9056/10/10-006 від 14.04.2015.

Виходячи з аналізу зазначеної норми та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимога Інспекції до Боржника про сплату податкового боргу в розмірі 6000,00 грн. не є грошовою вимогою в розумінні Закону про банкрутство з огляду на приписи ст. 38 названого Закону.

Разом з цим, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що за інформацією Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкова заборгованість станом на 27.02.2015 у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "СЕРВІС МЕТАЛ ЦЕНТР" відсутня (т.1 а.с.141).

До викладеного слід додати, що касаційний суд погоджується також з правомірним висновком суду апеляційної інстанції про те, що Інспекція була обізнана про ліквідацію Боржника та мала достатньо часу для проведення податкової перевірки, у тому числі і шляхом використання інших джерел інформації, з урахуванням передбачених законом повноважень.

Доводи Інспекції в касаційній скарзі зводяться до переоцінки обставин справи та не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому, колегія суддів зауважує, що заявник касаційної скарги не заперечує по суті затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, тому ухвала місцевого суду, постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись нормами ст.ст. 1, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), ст.ст. 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -