ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. (доповідач) – головуючий, судді Васищак І.М., Харченко В.М.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, с. Нагірна Жашківського району Черкаської області (далі – ТОВ “Прогрес”),
на рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014
зі справи № 925/2007/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Високі аграрні технології”, м. Київ (далі – ТОВ “Високі аграрні технології”),
до ТОВ “Прогрес”
про стягнення 496 027, 04 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Високі аграрні технології” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ТОВ “Прогрес” 382 400, 60 грн. основного боргу, 30 % річних у сумі 11 962, 54 грн., пені у сумі 5 103, 78 грн. та штрафу у сумі 96 480, 12 грн., посилаючись на неповну оплату відповідачем товару, поставленого за укладеним сторонами договором купівлі-продажу від 21.02.2013 № 21-02-2013 ПР (далі – Договір).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (колегія суддів у складі: суддя Черногуз М.Г. – головуючий, судді Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), позов задоволено.
У касаційній скарзі ТОВ “Прогрес” просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову внаслідок порушення господарськими судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що господарські суди за порушення відповідачем грошового зобов’язання двічі на підставі пунктів 8.2 та 8.6 Договору стягнули неустойку – пеню та залишили поза увагою доводи відповідача про те, що позивач поставив за Договором товар неналежної якості.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.
Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Господарськими судами у справі встановлено такі фактичні дані:
- за умовами Договору ТОВ “Високі аграрні технології” зобов’язалося продати ТОВ “Прогрес” товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрива, та/або міндобрива, та/або насіння), а ТОВ “Прогрес” – оплатити поставлений товар у встановленому Договором порядку;
- відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору асортимент, кількість та ціна товару визначаються в додатках до Договору та/або у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною Договору;
- товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.2 Договору);
- пунктом 5.5 Договору передбачено, що 20 % вартості товару - 146 100 грн. попередньо оплачується у строк до 30.03.2013 року, а 80 % вартості товару - 584 400 грн. у строк до 01.11.2013;
- ТОВ “Високі аграрні технології” за видатковими накладними від 01.04.2013 № РН-0000075, від 15.04.2013 № РН-0000130, від 20.05.2013 №№ РН-0000203, РН-0000204 продало за Договором насіння кукурудзи та соняшника на загальну суму 730 500,60 грн.;
- ТОВ “Прогрес” прийнято цей товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою даного товариства на зазначених документах;
- ТОВ “Прогрес” 28.02.2013, 19.03.2013 та 25.10.2013 оплатило товар частково в сумі 348 100 грн., про що свідчать наявні у справі копії виписок з банківського рахунку ТОВ “Високі аграрні технології”;
- на час вирішення спору у справі сума основного боргу за Договором складає 382 400, 60 грн.;
- пунктом 8.2 Договору за порушення відповідачем строків оплати товару встановлено пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення;
- пунктом 8.4 Договору передбачено штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару за порушення умов оплати товару;
- у пункті 8.6 Договору йдеться про те, що сторони, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у разі прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних;
- позивач просить застосувати передбачені Договором правові наслідки порушення зобов’язання з прострочення оплати поставленого товару станом на 03.12.2013;
- відповідач заперечує обов’язок оплати позивачеві заявлену ним до стягнення суму боргу та зазначає, що поставлений позивачем товар (насіння) мав приховані недоліки, які спричинили збитки відповідачу; на підтвердження цього суду подано технологічні карти с/г культур, довідку метрологічної станції, акти обстеження, у яких зазначено, що сходи насіння на полях позивача не відзначалися інтенсивністю росту в початковій фазі, у 2013 році кліматичні умови сприяли для добрих показників урожаю, але позивачем було зібрано насіння кукурудзи неналежної якості, а врожай удвічі нижчий від середнього;
- у зв’язку з такими недоліками, на думку відповідача, йому завдано збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 3 679 830 грн.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом частини третьої статті 692 ЦК України в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У розумінні частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості.
У частині першій статті 678 ЦК України зазначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Частиною другою цієї статті передбачено, що в разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що фактичні обставини справи свідчать про прострочення відповідачем грошового зобов’язання за Договором у сумі 382 400, 60 грн.
При цьому господарськими судами правомірно відхилено доводи відповідача про те, що позивач продав товар неналежної якості, оскільки подані відповідачем документи ці доводи не підтверджують.
Вищий господарський суд України з наданою попередніми судовими інстанціями оцінкою обставин справи, зокрема, в цій частині погоджується. Так, відповідач не лише не подав документальні докази які безпосередньо стосувалися б недоліків придбаного ним за Договором товару, але й не зазначив, які саме приховані недоліки мав цей товар. Крім того, посилаючись на упущену вигоду у відповідній сумі відповідач не подав доказів завданих йому збитків та розрахунку суми цих збитків, у встановленому порядку не звертався до суду з мотивованою вимогою про застосування передбачених 678 ЦК України наслідків передання товару неналежної якості.
Водночас місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши погоджені сторонами умови Договору, якими передбачено стягнення штрафу та пені за прострочення оплати товару та процентів річних за користування чужими грошовими коштами, та перевіривши поданий позивачем розрахунок відповідних сум, дійшли обґрунтованого висновку про те, що: дані умови Договору та розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства; відсутні підстави вважати, що відповідач може бути двічі притягнений до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, - тому задовольнили позовні вимоги й у цій частині.
Господарські суди зазначили, що заперечення відповідача про те, що проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 8.6 Договору фактично є пенею, не відповідають ані змісту Договору, ані нормам матеріального права,що підлягають застосуванню у спорі зі справи.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
Визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових актів у справі відсутні.
Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 зі справи № 925/2007/13 залишити в силі, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес” – без задоволення.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Васищак
Суддя В. Харченко
Сервисы для юристов