Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №5015/7256/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 5015/7256/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Ряст" та Виробничо-торгівельної фірми "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014у справі№5015/7256/11 господарського суду Львівської областіза позовомТОВ ВКФ "Ряст"доВТФ "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідівпростягнення 1250085,65грн

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : не з'явилися;

від відповідача : Телішевський І.Д. (дов. №20/14 від 24.05.2014);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2012 у справі №5015/7256/11 (суддя Левицька Н.Г.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Виробничо-торгівельної фірми "Опір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Ряст" 949435грн. основного боргу, 18586,81грн. пені, 189887грн. штрафу, 134971,15грн. інфляційних втрат, 25611,33грн. 3% річних та 26369,82грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №5015/7256/11 (судді: Костів Т.С., Матущак О.І., Дубник О.П.) рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2012 у справі №5015/7256/11 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Виробничо-торгівельної фірми "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів на користь ТОВ - комерційної фірми "Ряст" 480318,00грн.; в частині решти вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №5015/7256/11, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Ряст" та Виробничо-торгівельна фірма "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

У касаційній скарзі ТОВ ВКФ "Ряст" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №5015/7256/11 в частині скасування рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2012 та в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ «Ряст» та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2012 у справі №5015/7256/11, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.173 Господарського кодексу України, ст.204 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, апеляційний господарський суд не вказав які норми матеріального чи процесуального права було порушено господарським судом першої інстанції; по-друге, обов'язок відповідача сплатити спірну суму на користь позивача випливає безпосередньо з договору про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 15.06.2010, який не визнано недійсним, і є обов'язковим до виконання.

У касаційній скарзі Виробничо-торгівельна фірма "Опір" Львівської обласної асоціації інвалідів просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №5015/7256/11 в частині стягнення з ВТФ "Опір" на користь ТОВ ВКФ "Ряст" 480318грн. боргу і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові, а в решті (в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 у справі №5015/7256/11 залишити без змін, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 79, 81, п.3 ч.1 ст.103Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 15.06.2010 не може бути підставою для виникнення зобов'язань між сторонами, оскільки підставою виникнення зобов'язань, включених до цього договору, є інші договори; по-друге, апеляційний господарський суд не надав оцінки висновку №3095 судової інженерно-технічної експертизи, який є необґрунтованим, складеним без жодних спеціальних досліджень на місці виконання робіт виключно на підставі актів приймання виконаних робіт (незважаючи на клопотання експерта надати додаткові матеріали для належного проведення експертизи (договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, проектно-кошторисну документацію, технічні паспорти на будівлі, відомості ресурсів до актів виконаних робіт); по-третє, апеляційним господарським судом в порушення норм ст.79 Господарського процесуального кодексу України безпідставно не зупинено провадження у справі до вирішення іншої справи №914/1264/14 за позовом ВТФ "Опір" до ТОВ ВКФ "Ряст" про визнання недійсним договору про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 15.06.2010.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Клопотання позивача (викладене в телеграмі від 07.07.2014) про відкладення розгляду справи №5015/7256/11 у зв'язку з перебуванням керівника підприємства на лікарняному та припиненням повноважень представника позивача Приндоти У.Г. задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи; по-друге, представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції; по-третє, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду касаційних скарг, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

15.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Ряст" (стороною 1) та Виробничо-торгівельною фірмою "Опір" (стороною 2) було укладено договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків, відповідно до п.1 якого сторони визначили, що станом на 15.06.2010 існує борг сторони 2 перед стороною 1 на загальну суму 949985грн.; наявність зазначеного боргу та його розмір підтверджується наступними документами: договір №07/01 від 20.07.2005, договір №01/06 від 27.07.2006, договір №04/06 від 03.05.2006, договір безвідсоткової позики від 17.06.2009, виписки банку, накладні на відвантаження товару, акт звірки до договору №07/01 від 20.07.2005 станом на 15.06.2010 на суму 219287,80грн., акт звірки до договору №01/06 від 27.07.2006 станом на 15.06.2010 на суму 582747,20грн., акт звірки до договору №04/06 від 03.05.2006 станом на 15.06.2010 на суму 92400грн., акт звірки до договору безвідсоткової позиви від 17.06.2009 станом на 15.06.2010 на суму 55000грн.

Відповідно до п.3 договору сторони домовилися, що сторона 2 зобов'язана оплатити стороні 1 суму боргу, зазначену в пункті 1, за наступним графіком:

-до 25.08.2010р. - 189887,00 грн.;

-до 25.09.2010р. - 189887,00 грн.;

-до 25.10.2010р. - 189887,00 грн.;

-до 25.11.2010р. - 189887,00 грн.;

-до 25.12.2010р. - 189887,00 грн.

Відповідно до п.4 договору сторони домовилися, що сторона 2 зобов'язана погасити борг, визначений у п.1 цього договору, не пізніше 31.12.2010.

Згідно з п.5 договору за прострочення здійснення оплати згідно графіку, визначеного в п.3 договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несплаченої суми.

Відповідно до п.8 договору за порушення терміну погашення, встановленого у п.4 цього договору, сторона 2 зобов'язана сплатити стороні 1 штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Листом №01/01 від 20.01.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість в сумі 949435грн. за договором про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків від 15.06.2010.