Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №905/6/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 905/6/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод"на постанову та на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року господарського суду Донецької області від 15.01.2016 рокуу справі господарського судуДонецької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство "Оргхімпром"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод"простягнення 208 291,08 грн.,за участю представників сторін:

позивача:не з"явився,відповідача:не з"явився,ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство "Оргхімпром" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" про стягнення 208 291,08 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.01.2016 року.

До початку розгляду господарським судом Донецької області справи по суті, а саме 14.01.2016 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробниче багатопрофільне підприємство "Оргхімпром" про визнання п. 49 договору № 271/03-11 недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2016 року зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" повернуто без розгляду на підставі п. п. 4,6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не додано належних доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви з додатками та доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року (колегія суддів у складі: Марченко О.А. - головуючого судді, суддів Ломовцевої Н.В, Татенко В.М.) ухвалу місцевого суду у справі №905/6/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу - товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 15.01.2016 року і прийняти нове рішення, зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" прийняти до провадження.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Невиконання зазначених вимог тягне за собою повернення поданої позовної заяви з доданими до неї документами на підставі п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Повертаючи без розгляду зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" на підставі п. 4, 6 ч.1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що до позову не надано опису вкладення, який би свідчив про надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, а також тим, що у підтвердження клопотання про відстрочення сплати судового збору позивачем не додано будь-яких доказів, які об'єктивно відображують майновий стан підприємства на час подання зустрічної позовної заяви та підтверджують його скрутне фінансове становище.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 8 цього ж Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Єдиною підставою для вчинення судом дій, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування документально підтверджених обставин щодо майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, тобто обґрунтування пов'язаних з цим обставин покладається на заінтересовану сторону (п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013).

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Статтею 129 Конституції України визначено як однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суди вірно врахували, що товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод", не доведено обставин свого складного фінансового становища, які свідчать про неможливість або утруднюють сплату судового збору, оскільки суду не надано документів фінансово-господарської звітності підприємства, які містять відомості про стан активів та пасивів суб'єкта господарювання.

Пунктом 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду повертати позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сам лише фіскальний чек не може бути належним та допустимим доказом відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

За таких обставин, враховуючи, що ТОВ "Краматорський феросплавний завод" звертаючись з зустрічною позовною заявою не додано належних та допустимих доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви, а також доказів сплати судового збору, судами попередніх інстанцій правомірно повернуто зустрічну позовну заяву на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.