Постанова ВГСУ від 08.04.2015 року у справі №924/1439/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 924/1439/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Єршова С.В. Коробчук Ю.Л.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 09 грудня 2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 рокуу справі№ 924/1439/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"про стягнення 230 083,81 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 230 083,81 грн, з яких 6 238,60 грн - інфляційні втрати, 16 014,60 грн - 3 % річних, 58 430,01 грн - пеня, 149 400,60 грн - 7 % штрафу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2014 (суддя - Танасюк О.Є.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 (головуючий - Сініцина Л.М., судді - Гудак А.В., Олексюк Г.Є.), позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 358,25 грн інфляційних витрат, 14 547,51 грн 3 % річних, 25 293,98 грн пені, 74 700,30 грн 7 % штрафу та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 25 293,98 грн пені, 74 700, 30 грн 7 % штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.08.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) і комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 12/746-ТЕ-34, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.1.1. договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 3 003,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: ІІІ кв. - 0,0 тис. куб. м; ІV кв. - 3 003,0 тис. куб. м (жовтень - 740,1 тис. куб. м; листопад - 808,6 тис. куб. м; грудень - 1 454,3 тис. куб. м). Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно з п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами п. п. 5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

У п. 6.1. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 303,335 тис. м3 на загальну суму 2 915 037,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач за отриманий газ розрахувався несвоєчасно.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить ст. 193 ГК України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач своїх зобов'язання за договором виконав з порушенням строків, визначених договором, то господарські суди, здійснивши перерахунок, прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ст. 625 ЦК України 4 358,25 грн інфляційних втрат та 14 547,51 грн 3 % річних і правильність висновків судів в цій частині ніким не оскаржується.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, відповідач просив зменшити розмір пені та штрафу.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.