Постанова ВГСУ від 08.04.2014 року у справі №910/17431/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 910/17431/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр", м.Івано-Франківськ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013

зі справи № 910/17431/13

за позовом комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр", м.Івано-Франківськ (далі - Підприємство)

до Антимонопольного комітету України, м.Київ (далі - АМК України)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Івано-Франківська міська рада, м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Кузь А.П.;

відповідача -Харченко С.В.

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Підприємство звернулось з позовом до АМК України, згідно з яким просило визнати недійсним рішення АМК України від 20.06.2013 № 11-р/тк у справі №97/І-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 (суддя Гумега О.В.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 (колегія суддів у складі: суддя Іоннікова І.А. - головуючий, судді Гаврилюк О.М. і Коротун О.М.), позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.09.2013 та постанову апеляційного суду від 26.11.2013, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що попередні судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Повертаючи позовну заяву, господарський суд послався на недотримання позивачем вимог пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України щодо надання належного доказу надсилання копії позовної заяви АМК України, зазначивши, що з наданого позивачем опису вкладення від 06.09.2013 не вбачається, який саме перелік документів до позовної заяви був надісланий відповідачу.

Такий висновок суду суперечить фактичним обставинам, що були супутніми при поданні позову та нормам процесуального права, оскільки скаржник, і ця обставина була встановлена судами, подав доказ надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме залучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист від 06.09.2013, що виданий поштовим відділенням.

Згідно зі статтею 57 Господарського процесуального кодексу України,

зазначений опис вкладення у цінний лист є документом, який підтверджує певну обставину, а тому суд, виходячи з наведених ним доводів не мав законних підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин посилання суду на порушення позивачем вимог п. 2 частини першої ст. 57 ГПК України не відповідають дійсності.

Наведене дає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи до господарського суду міста Києва для порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ: