ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року Справа № 910/15419/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014
зі справи № 910/15419/13
за позовом державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (далі - Завод)
до державного підприємства "Антонов" (далі - Підприємство), м. Київ,
Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба), м. Київ,
про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
Заводу - Малеєвої Ю.К.,
Підприємства - Деяки Я.В., Кириченко І.А., Краснікова В.С.,
Служби - Ресенчука В.М.,
ВСТАНОВИВ:
Завод звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг: від 15.11.2000 № 16958 ("АНТОНОВ"; заявка на реєстрацію від 05.11.1996), від 15.11.2000 № 16959 ("ANTONOV"; заявка на реєстрацію від 05.11.1996), від 25.04.1997 № 8008 ("АН"; заявка на реєстрацію від 16.04.1993), від 25.04.1997 № 8009 ("AN"; заявка на реєстрацію від 16.04.1993), що належать Підприємству, а також просив зобов'язати Службу внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити необхідну офіційну публікацію.
Позовні вимоги з посиланням на приписи пункту 4 статті 6 Закону України від 15.12.1993 № 3689-XII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689) мотивовано невідповідністю названих свідоцтв України умовам надання правової охорони внаслідок відтворення в них прізвища відомої в Україні особи - генерального конструктора ОСОБА_7.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів у складі: Разіна Т.І. - головуючий суддя, судді Доманська М.Л., Копитова О.С.), у задоволенні позову відмовлено.
Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 5, 6, 10, 16, 19, 20 Закону № 3689, статей 16, 269, 294 Цивільного кодексу України, статей 67, 188 Господарського кодексу України мотивовано тим, що реєстрація за Підприємством спірних торговельних марок (знаків для товарів і послуг) не порушує прав та/або охоронюваних законом інтересів Заводу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Завод просить зазначені рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Завод, обґрунтовуючи порушення його прав та інтересів згаданими реєстраціями, послався на виникнення в його господарській діяльності спірних питань, пов'язаних з виконанням зобов'язань за укладеним ним 04.09.2009 з Підприємством ліцензійним договором № 02-552-09, за яким Завод одержав право на використання цих торговельних марок, за що зобов'язався сплачувати Підприємству відповідну винагороду.
Згідно з підпунктом "а" пункту 1 статті 19 Закону № 3689 свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
За приписами абзацу четвертого пункту 4 статті 6 Закону № 3689 не реєструються як знаки позначення, які відтворюють прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Сервисы для юристов