ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року Справа № 904/5145/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2013та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2013у справі № 904/5145/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста"простягнення 393840,73 грн. за договором транспортно-експедиторського обслуговуванняза участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер" - Афанасьєва М.П.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2013 у справі № 904/5145/13 в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" про стягнення заборгованості відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі № 904/5145/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТН Фрейт Форвардер" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2013 у справі № 904/5145/13 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "СТН Фрейт Форвардер" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі № 904/5145/13 за позовом ТОВ "СТН Фрейт Форвардер" до ТОВ "Інвіста" про стягнення заборгованості за договором про транспортно-експедиторське обслуговування, направити справу № 904/5145/13 на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ТОВ "СТН Фрейт Форвардер" звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача - ТОВ "Інвіста" про стягнення з відповідача 340 000,00 грн., що складають суму заборгованості по рахунках № СФ-1802 від 21.11.2012, № СФ-1931 від 11.12.2012 та частково по рахунку № СФ-1804 від 19.11.2012 за надані послуги на підставі договору № 09082012 від 09.08.2012; 27 106,00 грн. пені за несвоєчасну оплату зазначеної суми заборгованості; 5 421,00 грн. річних, 1 360,00 грн. інфляції грошових коштів. Крім того, позивач просив стягнути 19 952,00 грн., що складають три проценти річних від суми прострочення оплати за наданні послуги по рахунках № СФ-1154, № СФ-1179, № СФ-1218, № СФ-1338, № СФ-1341, № СФ-1460, № СФ-1461, № СФ-1746, № СФ-1782, № СФ-1783, № СФ-1803, № СФ-1804, № СФ-1801, № СФ-1802, № СФ-1931.
Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що 09.08.2012 ТОВ "СТН Фрейт Форвардер" уклало з ТОВ "Інвест" договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 09082012.
В п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Експедитор (позивач) організовує перевезення та здійснює ТЕО вантажів Клієнта (відповідача) на підставі письмових заявок останнього, а Клієнт, відповідно до п. 3.2, відшкодовує витрати, понесенні Експедитором у зв'язку з виконанням Договору.
На виконання умов зазначеного договору, позивач надавав відповідачеві послуги з перевезення та транспортного експедирування.
В п. 3.4 Договору, сторони узгодили, що оплата послуг, а також відшкодування витрат, понесених Експедитором по даному Договору, здійснюється Клієнтом на підставі рахунків Експедитора, в гривнях, протягом 21 банківського дня з моменту отримання оригіналу рахунку та акту виконаних робіт.
Рішення суду першої інстанції про відмову у позові мотивоване тим, що доказів, які б свідчили про отримання відповідачем оригіналів спірних рахунків та актів виконаних робіт, на підставі яких були виписані вказані рахунки, позивач не надав.
Враховуючи залучені позивачем 13.09.2013 докази, господарським судом встановлено, що три спірних рахунки, та ще 9 рахунків, позивачем були передані кур`єрській службі, проте ні доказів вручення цих рахунків, ні доказів отримання відповідачем оригіналів спірних рахунків та актів виконаних робіт, позивач не надав.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять докази здійснених відповідачем розрахунків за спірним договором на суму 1 735 002,74 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що документального підтвердження про те, що позивачем було передано, а відповідачем отримано оригінали рахунків та акти виконаних робіт на більшу, ніж оплачено, суму, господарському суду не надано, як не надано і доказів того, що саме спірні рахунки не були оплачені відповідачем.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 32, 33 ГПК України, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача зазначеної у позові суми заборгованості.
Стосовно вимог позивача щодо прострочення оплат за рахунками № СФ-1154, № СФ-1179, № СФ-1218, № СФ-1338, № СФ-1341, № СФ-1460, № СФ-1461, № СФ-1746, № СФ-1782, № СФ-1783, № СФ-1803, № СФ-1804, № СФ-1801, № СФ-1802, № СФ-1931 і вимог щодо стягнення пені, річних та інфляції, господарський суд дійшов висновку, що вони є недоведеними та не підлягають задоволенню, оскільки, за відсутності доказів, які б підтверджували факт вручення рахунків і актів, та посилань на докази, що підтверджують оплату саме за спірними рахунками, неможливо встановити як початок прострочення так і момент його закінчення, де мало місце, за заявою позивача, прострочення в оплаті.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, переглядаючи по суті рішення суду першої інстанції в постанові встановив, що 09.08.2012 був укладений договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 09082012, відповідно до якого ТОВ "СТН Фрейт Форвардер" є Експедитор, а ТОВ "Інвіста" - Клієнт. За умовами пунктів 1.1. і 1.2. цей Договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні Експедитором заявки Клієнта на організацію перевезення і транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) імпортних вантажів Клієнта. Види вантажів, конкретне найменування вантажів, у відношенні до яких Експедитор надає Клієнту послуги по цьому Договору, пункти відправлення та призначення, вид транспорту, вказуються в заявках Клієнта, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору Експедитор організовує перевезення і здійснює ТЕО вантажів Клієнта на підставі письмових заявок останнього.
В свою чергу відповідно до п. 3.1. Договору Клієнт відшкодовує Експедитору всі витрати, які поніс Експедитор у зв'язку з виконанням цього договору.
Сторонами узгоджено, що оплата послуг Експедитора, а також відшкодування витрат, понесених Експедитором по цьому Договору, проводиться Клієнтом на підставі рахунків Експедитора, в гривнях, на протязі 21 банківського дня з моменту отримання оригінала рахунку і акту виконаних робіт (п. 3.4. Договору).
Строк дії договору встановлений сторонами відповідно до п. 7.1. Договору до 31 грудня 2013р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення між сторонами.
Також колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що за виконані послуги за договором ТОВ "СТН Фрейт Форвардер" були виставлені до сплати наступні рахунки: № СФ-1154 від 23.08.2012 на суму 28 211,50 грн., № СФ-1179 від 30.08.2012 - 26 512,15 грн., № СФ-1218 від 04.09.2012 - 36 859,14 грн., № СФ-1338 від 12.09.2012 - 42 835,14 грн., № СФ-1341 від 19.09.2012 - 50 483,17 грн., № СФ-1460 від 02.10.2012 та № СФ-1461 від 03.10.2012 - 57 411,51 грн., № СФ-1746 від 10.11.2012 -83 607,12 грн., № СФ-1782 від 16.11.2012 - 108 332,83 грн., № СФ-1783 від 16.11.2012 - 92 128,40 грн., № СФ-1803 від 19.11.2012 - 108 388,99 грн., № СФ-1804 від 19.11.2012 - 108 288,99 грн., № СФ-1801 від 21.11.2012 - 107 422,25 грн., № СФ-1802 - 107 422,25 грн., № СФ-1931 від 11.12.2012 - 111 286,38 грн.
Постанова суду другої інстанції мотивована тим, що, в даному випадку, умовою оплати є обов'язкове отримання відповідачем зазначених, в п. 3.4. Договору, документів, тобто позивач повинен був надати відповідні докази в обґрунтування своїх вимог щодо оплати за роботи.
Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що позивачем не були надані до суду першої інстанції зазначені документи - надавалися лише або акти виконаних робіт, або рахунки, та зазначила, що за таких обставин обґрунтованим слід вважати висновок відповідача, що строк оплати за договором на транспортно-експедиційне обслуговування не настав, що і було правомірною підставою відмови в позові.
Сервисы для юристов