ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року Справа № 904/3233/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Заступника Дніпровського екологічного прокурорана постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р.та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р.у справі№904/3233/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора, в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській областідоПриватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" в особі: Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації простягнення збитків,
За участю прокурора: Баклан Н.Ю., посв. №008813 від 11.10.2012р.;
представників:
- позивача: Годько І.О., дов. №2 від 13.01.2014р.;
- відповідача: Карук О.О., дов. №01-02-15/258 від 09.01.2014р.;
- третьої особи: не з'явилися;
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області з позовом з урахуванням збільшення позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" в особі: Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" про стягнення на користь Державного бюджету України та місцевих бюджетів збитків, завданих державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу за період з 01.01.2011р. по 31.12.2010р. у розмірі 5314211,39грн., за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. у розмірі 3344693,51грн., за період з 01.01.2012р. по 05.08.2012р. у розмірі 3631783,18грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. у справі №904/3233/13 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. у справі №904/3233/13 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши прокурора, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи заявлені у даній справі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися на проведення 14/09- 28/09/2012р. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПраТ "Кримський ТИТАН", про що складено акт, в якому зазначено про закінчення 31.12.2007р. терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 06.04.2006р. №124357, виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПраТ "Кримський ТИТАН". За результатами цієї перевірки позивачем проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря в період з 01.01.2012р. по 05.08.2012р. на суму 3631783,18грн., визначених за формулою (12) Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064. Аналогічно були здійсненні розрахунки відшкодування збитків за періоди з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на суму 5314211,39грн. та з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. який складає 3344693,51грн.
Відповідачу були надіслані претензії №34-7/13 від 01.03.2013р. №4-1659-7-3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу за період 01.01.2012р. по 05.08.2012р. на суму 3631783,18грн., №8-9/11 від 28.02.2011р. №4-1402-9-3 про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря за 2010 рік на суму 5314211,39грн., №64-7/13 від 06.05.2013р. №4-4351-7-3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на суму 3344693,51грн., з пропозицією добровільно сплатити вищезазначені суми збитків.
Неоплата вказаної шкоди стало підставою для звернення до суду з заявленими позовними вимогами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернення відповідача до уповноваженого органу із заявою про продовження дії дозволу у лютому 2009р. та повідомлення Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про продовження терміну дії дозволу на викиди на період розгляду та погодження матеріалів, свідчать про відсутність вини відповідача у завданні шкоди, оскільки він вживав всіх необхідних заходів для отримання дозволу.
Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.
Відповідно до ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (у ред. за спірний період) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Сервисы для юристов