Постанова ВГСУ від 08.02.2017 року у справі №923/609/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 923/609/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016та на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 21.07.2016у справі№ 923/609/16 господарського суду Херсонської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 593 301,00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - ФОП ОСОБА_4 повідомлена, але не з'явилася, - ФОП ОСОБА_5 повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.07.2016 у справі № 923/609/16 (суддя Ярошенко В.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей В.М.), відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (надалі - позивач / скаржник / ФОП ОСОБА_4.) у задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - відповідач / ФОП ОСОБА_5.) про стягнення збитків у розмірі 593 301,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 593 301,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем п. 6.1.4. договору оренди, укладеного між сторонами у справі, за яким позивач був орендарем, а відповідач - орендодавцем, відповідно до положень якого (п. 6.1.4.) у випадку продажу об'єкта, що надано в оренду, до закінчення строку оренди орендодавець бере на себе обов'язок повернути у повному обсязі всю суму орендної плати за договором. Сплаченою є сума, як стверджує позивач 593 301,00 грн., яку і просить стягнути позивач з відповідача як завдані останнім позивачу збитки. При цьому, ФОП ОСОБА_4 посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, а також помилкове незастосування судами ч. 1, 3 ст. 212 ЦК України

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір встановили наступні обставини:

- 08.07.2009 між позивачем (орендар) і відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди будівлі, умовами якого врегульовано відносини, пов'язані з передачею орендодавцем орендарю в строкове оплатне користування нежиле приміщення (далі - об'єкт оренди), а саме: торговельний зал під літерою "А1" (дані техпаспорта) за адресою: м. Каховка вул. Мелітопольська 194, загальною площею 260 кв. м. (п. 1.1 договору);

- відповідно до п. 4.1. строк оренди складає 12 місяців з дати приймання об'єкта оренди за актом приймання-передачі;

- пунктом 5.1. договору сторони передбачили розмір орендної плати, який складає 1300 доларів США в місяць (із розрахунку 5 доларів США за 1 кв.м.), за виключення наступного періоду -з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту в користування і до 31.12.2009 включно. В період користування з дати підписання акту прийому-передачі об'єкту в користування і до 31.12.2009 включно розмір орендної плати за користування об'єктом оренди складає 1010 доларів США в місяць (із розрахунку 4 долара США за 1 кв.м.). Орендна плата сплачується в українській гривні, перерахунок здійснюється за курсом долару США до української гривні за даними Українського міжбанківського валютного ринку на дату виставлення рахунку орендодавцем;

- згідно з п. 6.1.4 договору, у випадку продажу об'єкта, який орендується, до закінчення строку оренди, зазначеного в п. 4.1 договору, орендодавець зобов'язується повернути орендарю в повному розмірі всю сплачену суму орендної плати. В цьому випадку орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря про продаж об'єкта, який орендується, за 30 календарних днів до дати продажу об'єкта, яка і буде датою розірвання даного договору;

- строк дії договору починається і закінчується з дати підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди, але у будь-якому випадку до повного виконання взятих за договором зобов'язань (п.11.2 договору);

- 01.10.2009 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору оренди будівлі від 08.07.2009, відповідно до якої збільшили площу об'єкта оренди до 353,3 кв. м, зазначивши, що об'єкт оренди становить: торговельно-офісний центр, який складається з торговельного залу площею 250,7 кв. м, офісних та допоміжних приміщень 102, 6 кв. м.;

- крім того, додатковою угодою № 1 до договору сторони змінили розмір орендної плати (п. 5.1 договору), узгодивши, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди площею 260 кв. м до 30.09.2009 складає в еквіваленті 1300 дол. США в місяць; за користування об'єктом оренди площею 353,3 кв. м з 01.10.2009 до 31.12.2009 складає в еквіваленті 1413,2 дол. США, починаючи з 01.01.2010 і до закінчення строку договору розмір орендної плати становить 1663,9 дол. США. Орендна плата сплачується в гривнях по курсу долара США за даними Українського міжбанківського валютного ринку на дату виставлення рахунку;

- 01.10.2009 сторони підписали акт приймання-передачі об'єкту оренди;

- позивач зазначає, що на його адресу надійшов лист від відповідача з повідомленням про те, що він має намір достроково, починаючи з 01.07.2013 розірвати договір оренди від 08.07.2009, та просив позивача забезпечити явку уповноважених представників 01.07.2013 для складання акта приймання-передачі майна;

- як стверджує позивач, на виконання вимог відповідача, позивачем було звільнено орендовані приміщення з 02.08.2013, що підтверджується копією листа від 02.07.2013, яким позивач повідомив відповідача, що офісні і допоміжні приміщення площею 102, 6 кв. м, ним звільнено та направив для підписання акт приймання-передачі орендованого майна від 01.07.2013, а також копією листа від 03.08.2013, яким позивач повідомив відповідача, що ним звільнені приміщення торгівельно-офісного центру площею 260 кв. м та направив для підписання акт приймання-передачі орендованого майна від 02.08.2013;

- 30.01.2014 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою повернути 571880,76 грн. орендної плати на підставі п. 6.1.4 договору, яка (претензія) залишена відповідачем без реагування.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій, зокрема, суд апеляційної інстанції, виходячи з підстав і предмету позову, прийшли до висновку, про те, що позивачем, всупереч ст.ст. 22, 610, 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, не доведено завдання відповідачем йому збитків. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що лист відповідача про дострокове розірвання договору, не містить відомостей щодо наміру продати орендований об'єкт, що спричинило б наслідки, передбачені в п. 6.1.4 договору - повернення всієї орендної плати позивачу (орендарю).

Вищий господарський суд України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегульовувати свої відносини в межах законів. Тобто, свобода договору не є безмежною, вона існує в рамках чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.