Постанова ВГСУ від 08.02.2017 року у справі №904/6709/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 904/6709/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Кондратової І.Д. Нєсвєтової Н.М.за участі представників: позивача: відповідача: Сидоренко А.С. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 рокуу справі№ 904/6709/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської областіпростягнення 239 515,13 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 239 515, 13 грн, з яких 72 529,92 грн - пеня, 10 308,08 грн - 3 % річних, 156 677,13 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 (суддя - Петренко Н.Е.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (головуючий - Джихур О.В., судді - Чимбар Л.О., Антонік С.Г.), позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 65 217,89 грн пені, 151 262,39 грн інфляційних втрати, 10 271,55 грн 3% річних та судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині зменшення розміру пені на 10 % та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.01.2014 між публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2413/14-КП-3, за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач передає відповідачеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 221,18 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

28.04.2014, 20.05.2014, 13.06.2014, 10.09.2014, 10.11.2014, 09.12.2014 між сторонами були укладені додаткові угоди № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 до договору, якими внесені зміни до ціни природного газу.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ, на загальну суму 444 242,82 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу.

Однак, відповідач розрахувався за спожитий природний газ несвоєчасно.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати, господарські суди, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з ст. 625 ЦК України 10 271, 55 грн 3% річних та 151 262, 39 грн інфляційних втрат і правильність висновків судів в цих частинах ніким не оскаржується.

Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.