ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року № 927/1249/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Помаз А.П. Корольова Л.В. не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил"на рішення та постановуГосподарського суд Чернігівської області від 04 липня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 р.у справі№ 927/1249/15за позовомприватного підприємства "Тепло-Монтаж" до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" комунальне підприємство "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської радипро стягнення 136 688,47 грн.та за зустрічним позовом до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: про товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" приватного підприємства "Тепло-Монтаж" дочірнє підприємство "Чернігів-Сантехмонтаж" визнання договору частково недійсним та стягнення 40362,30 грн.ВСТАНОВИВ:
22.09.2015 року позивач звернувся в суд з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 09.11.2015 р. та від 04.07.2016 р.) про стягнення з відповідача 136688,47 грн. за виконані роботи з будівництва автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з блоком сервісного обслуговування по проспекту Миру, м. Чернігів, з яких: 102206,27 грн. - основний борг, 42277,6279 грн. - пеня, 2941,33 грн. - 3% річних, 32432,90 грн. - збитки від інфляції та 10000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката (т.І, а.с. 3, т.ІІ, а.с. 138, т.ІІІ, а.с. 180).
15.10.2015 року відповідач звернувся з зустрічним позовом до позивача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.11.2015 р. та клопотання від 09.11.2015 р. № 19) про визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 2 від 11.08.2015 р. щодо визначення розміру заборгованості ТОВ "Текссил" перед ПП "Тепло-Монтаж", стягнення вартості завищеного обсягу робіт на підставі ст. 1212 ЦК України у сумі 40362,30 грн. та витрат оплати послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. (т.І, а.с. 66-69, т.ІІ, а.с. 158-161, 133).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2016 року (суддя Репех В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10. 2016 р. (головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Сулім М.Г., Агрикова О.В.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Текссил" на користь ПП "Тепло-Монтаж" заборгованість у сумі 79 000,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 083,15 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 158,04 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.ІІІ, а.с. 266-284).
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов - задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 13.03. 2014 року між КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (далі - сторона-1, третя особа-1), яке виступає замовником будівництва, ТОВ "Текссил" (далі - сторона-2, відповідач), який виступає інвестором будівництва та ПП "Тепло-Монтаж" (далі - сторона-3, позивач), який виступає генпідрядником укладено договір № 01/07-14 (далі - договір), предметом якого є будівництво автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з блоком сервісного обслуговування по проспекту Миру (шлях на м. Гомель) (т.І, а.с.8-16).
Відповідно до пп. 3.2.1 договору, ТОВ "Текссил" зобов'язується профінансувати будівництво об'єкту за рахунок власних та залучених коштів.
Згідно з пп. 3.3.1 договору ПП "Тепло-Монтаж" зобов'язується прийняти на себе всі обов'язки та права генеральної підрядної організації згідно чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 4.2 договору, ціна договору є динамічною і змінюється у випадках встановлених цим договором.
Згідно з п. 4.2.6 договору, ціна договору змінюється, зокрема, відповідно до форм звітності КБ-2в, КБ-3.
Факт виконання робіт згідно договору № 01/07-14 та прийняття їх замовником підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року (форма КБ-2в) на загальну суму 901930,8 грн. (з яких вартість матеріалів, виробів та конструкцій складає 518671,0 грн.) (т.І, а.с. 32-58) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2015 року, відповідно до якої вартість будівельних робіт підрядника по об'єкту будівництва з урахуванням ПДВ з початку будівництва по звітний місяць складає 547142,4 грн., з початку року по звітний місяць включно 337484,4 грн. та за звітний місяць 209658,00 грн. (форма КБ-3) (т.І, а.с. 31), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень.
Відповідно до податкової накладної від 11.08.2015 р., виписаної ПП "Тепло-Монтаж" за договором від 31.03.2014 р. № 01/07-14 щодо податкового зобов'язання, яке виникло 11.08.2015 р. відносно будівництва автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з блоком сервісного обслуговування, загальна сума з ПДВ складає 209658,00 грн. (т.ІІІ, а.с. 209).
11.08.2015 року сторонами укладено тристоронню додаткову угоду № 2 до договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р., згідно з п. 1 якої: "Відповідно до п. 19.4 статті 19 "Призупинення робіт і розірвання договору" договору № 01/07-14 від 31 березня 2014 року, сторони домовилися розірвати договір № 01/07-14 від 31 березня 2014 року за взаємною згодою з 11.08. 2015 року (т.І, а.с. 150).
У пункті 2 додаткової угоди № 2 від 11.08.2015 р. до договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р., зазначено, що договір втрачає чинність з 11.08.2015 року. Сторона-2 має заборгованість перед стороною-3 в сумі 209000 грн., яку зобов'язується ліквідувати до 30.08.2015 р.
Будь-яких інших претензій сторони одна до одної не мають.
Додаткова угода № 2 є невід'ємною частиною договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р.".
Відповідно до частин 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, при розірванні договору № 01/07-14 зобов'язання за ним, крім визначених у додатковій угоді № 2, припинились з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, тобто з 11.08.2015 р., а в угоді вказана загальна сума боргу відповідача у сумі 209000,00 грн.
При цьому суди правильно відхилили як доказ примірник додаткової угоди № 2 від 11.08.2015 р. до договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р. (т.І, а.с. 75), у п. 2 якої зазначено, що сторона-2 має заборгованість перед стороною-3 в сумі 50000 грн. та субпідрядній організації ДП "Чернігів-Сантехмонтаж" в сумі 159000 грн., яку зобов'язується ліквідувати до 30.08.2015 р.", адже субпідрядна організація ДП "Чернігів-Сантехмонтаж" не була стороною договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р., заборгованість за яким просить стягнути позивач.
При цьому слід зазначити, що сума боргу відповідача у всіх примірниках додаткової угоди однакова - 209 000,00 грн.
Врахувавши, що відповідачем у вересні 2015 року було здійснено часткову оплату за виконані позивачем будівельно-монтажні роботи за договором № 01/07-15 від 31.03.2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 148 від 01.09.2015 р. на суму 50000 грн. та № 154 від 15.09.2015 р. на суму 80000 грн. (т.ІІ, а.с. 28, 29), суд прийшов до правильного висновку про те, що сума боргу відповідно до додаткової угоди № 2, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 79000,00 грн. (209000,00 грн.-50000 грн.-80000).
Обидві суми сплачені саме на рахунок позивача, а не субпідрядної організації ДП "Чернігів-Сантехмонтаж".
Доводи касаційної скарги про завищення позивачем вартості будівельних робіт повторюють доводи апеляційної скарги, перевіривши які, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про їх безпідставність, оскільки ТОВ "Текссил" підписавши та скріпивши своєю печаткою довідки (форми КБ-3), фактично погодилося з зазначеною у них вартістю виконаних будівельних робіт і витратами, а, укладаючи договір, сторони точну вартість робіт не визначили.
Сервисы для юристов