Постанова ВГСУ від 07.12.2016 року у справі №916/897/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 916/897/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015у справі№ 916/897/14 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_6простягнення 1 860 383,75 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Костюк К.О.;

- ТОВ "Раф-Плюс" ОСОБА_5;

- ФОП ОСОБА_6 ОСОБА_5;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.2015 у справі №916/897/14 (судді: Власова С.Г., Волков Р.В., Цісельський О.В.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (надалі позивач/банк/ПАТ Райффайзен Банк Аваль") в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" (надалі відповідач/ТОВ "Раф-Плюс"), третя особа у справі: ФОП ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 у справі №916/897/14 (судді: Ліпчанська Н.В., Савицький Я.Ф., Головей В.М.) скасовано вказане рішення господарського суду Одеської області у даній справі, позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у розмірі: 200 284,82 дол. США - заборгованість за основним зобов'язанням; 44 498,81 дол. США - заборгованість за відсотками; 899 473,86 грн. - пеня; судовий збір у розмірі 73080,00 грн. за подання позовної заяви; 80388,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс", не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Банк надав заперечення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-Плюс, в яких заперечує проти її задоволення та просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судом першої та апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судом першої та апеляційної інстанції, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у березні 2014 року банк звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ "Раф-Плюс" (поручитель за договором поруки №010/15-29/07-337/1) про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/15-29/07-337, забезпеченого договором іпотеки за реєстровим №2519 від 19.06.2007 та договором поруки №010/15-29/07-337/1 від 19.06.2007.

Як вказувалося вище, місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, дійшов до висновку, що банком не було надіслано на адресу поручителя (відповідача) вимоги про дострокове стягнення суми боргу за кредитним договором, що, на думку місцевого суду, суперечить положенням договору поруки.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов банку, виходив з того, що законодавець не забороняє подавати вимогу у вигляді позовної заяви відразу до суду, а отже, надіславши позов до суду та на адресу поручителя, банк довів та повідомив про існування заборгованості, та заявив свої вимоги до поручителя.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.06.2007 між банком та ОСОБА_6 (далі - позичальник) укладено кредитний договір №010/15-29/07-337 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: - розмір кредиту: 396 000,00 дол. США; - розмір та кількість траншів: 1-ий транш готівкою - 330 000,00 дол. США; 2-ий транш безготівково - 66 000,00 дол. США; - цільове використання кредиту: ремонт та відновлення нерухомості; річна база нарахування процентів; - дата остаточного повернення кредиту - 19.06.2017; - комісія за дострокове погашення кредиту: а) 2% від суми часткового або повного дострокового виконання боргових зобов'язань, протягом 1-го року з моменту отримання першого траншу по кредиту; б) 1% від суми часткового або повного дострокового виконання боргових зобов'язань, починаючи з 2-го року з моменту отримання першого траншу по кредиту і до повного виконання боргових зобов'язань: - фіксована процентна ставка - 12% річних. - повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом оплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення до цього договору: детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині №2 цього договору: - майновий поручитель - ТОВ "Раф-Плюс"; - поручитель - ТОВ "Раф-Плюс". В забезпечення виконання боржником (позичальником) своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та ТОВ "РАФ-Плюс" був укладений договір поруки від 19.06.2007 №010/15-29/07-337/1, згідно з яким ТОВ "Раф-Плюс" на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_6, а саме: кредит в розмірі 396 000,00 дол. США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Також судами встановлено, що банк на виконання умов кредитного договору виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_6 кредит в сумі 396 000,00 дол. США, проте, згідно з даними розрахунку банку позичальник (ОСОБА_6В.) свої зобов'язання не виконує, а саме: несвоєчасно сплачує відсотки за користування кредитом, а також несвоєчасно погашає борг за тілом кредиту у зв'язку з чим, за твердженням банку, у ОСОБА_6 виник борг перед банком, який станом на 09.09.2015 склав 244 783,63 дол. США (200284, 82 дол. США - заборгованість за кредитом, 44 498,81 дол. США - заборгованість за відсотками), та пеня в сумі 899 473,86 грн. Зазначені обставини, як стверджує позивач, підтверджено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.03.2015 у справі №522/2947/14ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.07.2015, яким стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором, та відповідно до положень ст. 35 ГПК України, не потребують доказування.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).