ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 914/3812/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В., суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:
ПАТ "Укрсоцбанк" - Шулепова С.С.,
ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" - Лінніченко І.В.,
ТОВ "Компанія "Агро-Союз" - Білоцерковця Н.В.,
ПАТ "Дельта Банк" - Арбузова О.О.,
розпорядника майна ТОВ "Компанія "Агро-Союз" Гусара І.О. - Демчана О.І.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вх.№13923/2016) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 (щодо розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз") по справі №914/3812/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдер" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз",-
в с т а н о в и в:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року у справі № 914/3812/15 (суддя Цікало А.І.) визнано вимоги Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" на суму 19 460 790 грн. 62 коп. (з яких: 19 458 354 грн. 62 коп. - заборгованість; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С. , Малех І.Б.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково, ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року щодо розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" частково скасовано, відмовлено у визнанні кредиторських вимог в розмірі 13 366 998,01 грн., в решті ухвалу залишено без змін, судовий збір у розмірі 2 679,60 грн. відшкодовано ПАТ "Укрсоцбанк" за рахунок коштів ТОВ "Компанія "Агро-Союз" у порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року в частині включення грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" , які грунтуються на договорі позики №1470-Ф від 28.04.2015 року у розмірі 715 502,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення про відхилення вимог Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" , які грунтуються на договорі позики №1470-Ф від 28.04.2015 року у розмірі 715 502,00 грн. та визнання недійсним договір позики №1470-Ф від 28.04.2015 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 строк розгляду касаційної скарги було продовжено та відкладено розгляд справи на 07.12.2016.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-союз" за загальною процедурою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд".
Повідомлення № 24945 про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-союз" офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 13.11.2015 р.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
18.12.2015 Приватне акціонерне товариство "Агро-союз" звернулось до суду першої інстанції із заявою з вимогами до боржника ТзОВ "Компанія "Агро-союз" на суму 19 458 354 грн. 62 коп.
Визнаючи вимоги Приватного акціонерного товариства "Агро-союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" на суму 19 460 790 грн. 62 коп. (з яких: 19 458 354 грн. 62 коп. - заборгованість; 2 436 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору у справі про банкрутство, суд першої інстанції послався на обґрунтованість заявлених вимог та підтвердженість їх належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 99,101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених кредитором вимог лише на суму 6 091 356,61 грн. (у тому числі дійсний розмір заборгованості за договором позики №1470-ф від 28.04.2015 року становить суму 715 502,00 грн.) та 2 436 грн. 00 коп. сплаченого судового збору. У зв'язку із встановленим, суд апеляційної інстанції відмовив у визнанні заявлених вимог ПрАТ "Агро-союз" у розмірі 13 366 998,01 грн., скасувавши ухвалу суду першої інстанції в цій частині, а в решті-залишив без змін.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч.5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.
Згідно повідомлення від 15.01.2016 р. вих. № 02-01-59/23 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" та розпорядником майна Гусар І.О. розглянуто заяву з вимогами до боржника та заявлені вимоги визнано у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.04.2011 р. між ТзОВ "Компанія "Агро-союз" та ПрАТ "Агро-союз" укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги) № 461-Ф, а також 22.04.2012 р додаткову угоду № 1 до договору позики (зворотної фінансової допомоги) № 461-Ф від 22.04.2011 р., за яким ПрАТ "Агро-союз" (як позикодавець) здійснив перерахування грошових коштів ТзОВ "Компанія "Агро-союз" (як позичальнику) у розмірі 522 516,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.06.2012 р. № 681 та від 27.06.2012 р. № 683.
Боржник у термін, визначений договором, не здійснив повернення грошових коштів.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні лише копії таких платіжних доручень. На копії таких документів зазначено, що платіжне доручення №681 від 26.06.2012р. одержане банком 26.06.2012 року та проведено банком 26.06.2012р., а платіжне доручення №683 від 27.06.2012р. одержане банком 27.06.2012 року та проведено банком 27.06.2012р., при цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про допустимість вказаних платіжних доручень як доказу надання коштів.
Сервисы для юристов