ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2016 року Справа № 910/16151/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 (головуючий суддя Алданова С.О., Зубець Л.П., Андрієнко В.В.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 06.08.2015 (суддя Привалов А.І.)у справі№ 910/16151/15 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"простягнення коштів,за участю представниківпозивачаОрел С.С.,відповідачаЦелевич О.Ю.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фудмережа" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" заборгованість за кредитом в розмірі 69553988,00 грн., заборгованість за несплаченими відсотками - 4540399,23 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223993,04 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14465,76 грн., 27% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 111996,52 грн., 27% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 10578,08 грн. та втрати від інфляції - 14000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 256, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 111, 123 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, 13.02.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (за договором - банк) та ТОВ "Фудмережа" (за договором - позичальник) уклали кредитний договір № 11613-20/15-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки та інші платежі.
Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 69653988,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту - 12.02.2016; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів; відсоткова ставка за користування кредитом - 25% річних.
Відповідно п. 1.2. договору кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого ліміту кредитної лінії. Останню частину кредиту позичальник може отримати не пізніше 11.02.2016.
Умовами п. 4.1 договору передбачено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником відповідно до графіка.
Згідно з п. 4.3 договору у випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту зазначену в п.1.1.2 договору.
За п. 4.6 договору сплата позичальником відсотків здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день місяця, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом.
Відсотки, нараховані за останній (неоплачений) період користування, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати відсотків сума несплачених у строк відсотків вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного робочого дня після встановленого строку сплати процентів.
Згідно з п. 4.12 договору всі платежі позичальника, передбачені договором, вважаються здійсненими у встановлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок банку до закінчення операційного дня банку, що є останнім днем строку сплати платежу, передбаченого договором.
Згідно з меморіальним ордером № 2896 від 13.02.2015 позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання та перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 69653988,00 грн. Проте відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив відсотки за користування кредитом, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.
30.04.2015 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про відкликання кредиту № 3565/20 від 30.04.2015.
За п. 9.2.1 кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами), умов договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків, зокрема: порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором.
10.06.2015 позивач надіслав на адресу відповідача лист за № 4714/16 від 05.06.2015 з вимогою погасити заборгованість за кредитом у сумі 69553988,00 грн., заборгованість за несплаченими відсотками - 4540399,23 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 223993,04 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 14465,76 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення відсотків - 111996,52 грн., 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 235903,52 грн., інфляційні втрати - 14000,00 грн. Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Сервисы для юристов