Постанова ВГСУ від 07.11.2016 року у справі №904/11194/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Справа № 904/11194/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В., суддів:Владимиренко С.В., Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Левченко М.В., дов. від 26.08.2016р. від відповідача:Ципляк П.С., дов. від 24.10.2016р. №450, Гей В.Г., дов. від 21.12.2015р. №831від третьої особи:Терещенко Т.М., дов. від 29.01.2016р. №09-32/37розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"на рішення та на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2016р.у справі№904/11194/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"до третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"провизнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним в частині та визнання кредитних зобов'язань припиненими

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - Товариство, ТОВ "Коксотрейд") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк, ПАТ "Сбербанк") про визнання договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеного між ТОВ "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), недійсним в частині надання кредиту в розмірі 4444181,15 доларів США та визнання припиненими зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" перед Банком з повернення суми кредиту та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. в сумі 1363,52 доларів США (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.122).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2016р. (головуючий суддя Сизько І.А., судді Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.), позов задоволено частково. Договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладений між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії", визнано недійсним в частині надання кредиту в розмірі 4444181,15 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 203, 215, 261, 1054 Цивільного кодексу України, статей 2, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) та статей 32, 33, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про те, що ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є спорідненими (пов'язаними) особами внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація 10-ма і більше відсотками їх статутного капіталу, а також внаслідок незалежної від формального володіння можливості значного впливу на їх управління та діяльність, зокрема, через контролерів афілійованих осіб, як наслідок, при укладенні договору про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (далі - Кредитний договір) Банком порушено законодавчу заборону надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою, оскільки частина отриманого кредиту за Кредитним договором в сумі 4444181,15 доларів США була спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., укладеним між позивачем та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". При цьому, в будь-якому випадку початок перебігу позовної давності не може розпочинатися раніше дати 01.01.2013р., на яку було складено інформацію про власників істотної участі та яка (інформація) в подальшому була оприлюднена на офіційному сайті Національного банку України, а доказів, які б свідчили про наявність у позивача раніше ніж за три роки до звернення до суду з цим позовом інформації, яка дала йому підстави вважати, що відповідач та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є пов'язаними особами, матеріали справи не містять, отже, строк позовної давності станом на час подання позову не сплинув.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 203, 215, 261, 267, 1054 Цивільного кодексу України, статей 2, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.п.2,3,4 глави 2 розділу ІІ Положення про визначення пов'язаних з банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015р. (в редакції, чинній з 25.05.2016р.), та статей 1, 32, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на недоведеності жодної з передбачених законодавством ознак, за якими відповідач та третя особа можуть кваліфікуватися як споріднені чи пов'язані особи, оскільки відсутні будь-які спільні фізичні та/або юридичні особи, які б були власниками істотної участі у ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". При цьому скаржник вказує на те, що в розумінні норм банківського законодавства, чинного на дату укладення оспорюваного Кредитного договору, власниками істотної участі для встановлення критеріїв спорідненості та пов'язаності відповідача та третьої особи, вважаються виключно юридичні та фізичні особи, а не іноземні держави, відтак, належність юридичних осіб, які є незалежними одна від одної, до юрисдикції однієї іноземної держави, ще не свідчить про спорідненість таких осіб. Крім того відповідач вважає рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015р. №1078 та №1087 недопустимими доказами в обґрунтування судами висновку про спорідненість Банку та третьої особи, так як прийняття рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов'язаною з банком особою відноситься до виключної компетенції Національного банку України, яким відповідне рішення не приймалося. Також заявник зауважує про пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на його змогу довідатися станом на момент укладення спірного договору про загальнодоступну інформацію щодо структури власників ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", розміщену на сайтах цих юридичних осіб.

Позивач у відзиві та запереченнях на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 4 вересня 2012 року між ТОВ "Коксотрейд" (позичальник) та ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сбербанк", (банк) укладено договір про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США), надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п.1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в ст.8 договору, і виконувати інші умови договору (п.1.1 договору).

В п.1.5 Кредитного договору сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-3305/07, укладеним 10 серпня 2007 року між позичальником та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; позичальник зобов'язаний використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому за цим договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

Згідно платіжних доручень №30926484 від 05.09.2012р. та №311307774 від 06.09.2012р. ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" на виконання укладеного між сторонами Кредитного договору надав позичальнику кредитні кошти в сумі 4444181,15 доларів США та 1363,52 доларів США.

Місцевим господарським судом встановлено, що 05.09.2012р. позивач перерахував отримані за кредитним договором №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. грошові кошти в сумі 4444181,15 доларів США в якості рефінансування заборгованості за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., про що свідчать платіжні доручення, копії яких залучено до матеріалів справи (т.1 а.с.37-38).

Таким чином частина кредиту в сумі 4444181,15 доларів США, отриманого Товариством за Кредитним договором, була спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р., укладеним між позивачем та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1078 від 24.07.2015р. "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (ідентифікаційний код юридичної особи 25959784) встановлено, що прямим власником ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" з часткою у статутному капіталі банку 100 відсотків одноосібно є ВАТ "Сбербанк Росії", який зареєстрований за законодавством Російської Федерації; опосередкованим власником ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" з істотною участю у розмірі 50 відсотків є Центральний банк Російської Федерації, який зареєстрований за законодавством Російської Федерації, та є прямим власником ВАТ "Сбербанк Росії" з часткою у розмірі 50,000000004 відсотків статутного капіталу цього банку.

Отже особи Російської Федерації, а саме: ВАТ "Сбербанк Росії" та Центральний банк Російської Федерації, а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії".

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1087 від 24.07.2015р. "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 00039002) визначено, що прямим власником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з часткою у статутному капіталі банку 99,0854 відсотків є Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", яка зареєстрована за законодавством Російської Федерації; опосередкованим власником ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з істотною участю у розмірі 99,0854 відсотків є Російська Федерація.

Таким чином особа Російської Федерації, а саме, Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1082 та №1090 від 24.07.2015р., прийнятими на підставі рішень №1078 та №1087, анульовано ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

На запит суду апеляційної інстанції Національний банк України листом №18-0005/66809/БТ від 09.08.2016р. повідомив, що відповідно до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011р. №306 (діяло до 23.05.2015р.), відомості про структуру власності банку подавались щорічно станом на 1 січня, а також у випадку змін таких відомостей. Також Національний банк України зазначив, що оскільки відомості про структуру власності надавались ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" станом на 01.01.2012р. та 01.01.2013р., то станом на 04.09.2012р. слід вважати актуальною інформацію про структуру власності банків, що подавалась станом на 01.01.2012р.

З наданих Національним банком України станом на 01.01.2012р. відомостей вбачається, що: 1) власником прямої істотної участі в ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є Державна корпорація "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", розмір прямої істотної участі складає 97,85% статутного капіталу, в той же час державі Російська Федерація належить 100% статутного капіталу Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)"; 2) власником прямої істотної участі в ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" є ВАТ "Сбербанк Росії", розмір прямої істотної участі складає 100% статутного капіталу, а власником опосередкованої участі в банку є Центральний банк Російської Федерації, який здійснює контроль власника прямої істотної участі в банку (володіє 57,5840% статутного капіталу ВАТ "Сбербанк Росії"), розмір опосередкованої участі Центрального банку Російської Федерації складає 100% статутного капіталу.

Щодо контролерів афілійованих осіб відповідача та третьої особи, то відповідно до загальнодоступних даних та публічної інформації ними є:

1) ОСОБА_9 - з 16.12.2011р. і до теперішнього часу Міністр фінансів Російської Федерації, Голова Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, Член Спостережної ради Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", Член Ради Безпеки Російської Федерації ;

2) ОСОБА_11 - з квітня 2004р. по червень 2013р. перший заступник голови Центрального банку Російської Федерації, з 24.06.2013р. і до теперішнього часу Міністр економічного розвитку Російської Федерації, член Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, з серпня 2013р. член Спостережної ради Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)";

3) ОСОБА_12 - з травня 2012р. по червень 2013р. Міністр економічного розвитку Російської Федерації, з червня 2012р. член Спостережної ради Державної корпорації "Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", з липня 2012р. член Національної фінансової ради Центрального банку Російської Федерації, з 24.06.2013р. і до теперішнього часу помічник Президента Російської Федерації.

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є спорідненими особами, внаслідок чого кредитний договір №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. в частині надання кредиту в розмірі 4444181,15 доларів США слід вважати таким, що суперечить положенням ч.5 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", і тому просить визнати його недійсним на підставі ч.1 статті 203, ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що заборгованість позивача перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором №15-93/19-3305/07 від 10.08.2007р. в сумі 4444181,15 доларів США була погашена позивачем за рахунок кредитних коштів, отриманих від ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" згідно з умовами кредитного договору №28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.