ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2015 року Справа № 914/572/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полянського А.Г.,
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,
розглянувши
касаційну скаргудочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року у справі Господарського суду№ 914/572/15 Львівської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до третя особадочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Служба автомобільних доріг у Львівській областіпростягнення 16 946 197,7 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Балобанов О.В. дов. від 05.01.2015 р.,
відповідача - Фрейдун О.М. дов. від 30.12.2014 р.,
третьої особи - не з"явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 р. (суддя - Бортник О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" 12 244 288 грн. заборгованості, 3 057 149,59 грн. інфляційних, 320 028,79 грн. трьох процентів річних та 67 367,13 грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. (судді - Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду
Львівської області від 20.04.2015 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2012 р. між ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" та ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір на надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області (Поточний ремонт автомобільної дороги Т-14-02 КПП Смільниця-Старий Самбір, км 0+000-км 14+000, Львівської області).
Згідно з умовами цього договору (п.п. 1, 3, 4) позивач зобов'язувався надати послуги (виконати роботи) з поточного ремонту вищезгаданої автомобільної дороги, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги в межах фактично отриманих державних коштів від замовника (Служби автомобільних доріг у Львівській області) на поточний ремонт автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Львівській області. Ціна договору становила 20 179 733 грн. з врахуванням ПДВ.
У пункті 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату послуг (робіт) або після підписання сторонами акта наданих послуг (виконаних робіт) або поетапної оплати замовником наданих послуг (виконаних робіт) в порядку встановленому даним договором.
Судами було зазначено, що позивачем виконано для відповідача роботи з поточного ремонту вищезгаданої дороги на суму 12 244 288 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за 2013 р. та Актом приймання виконаних будівельних робіт за 2013 р. з поточного ремонту автомобільної дороги Т-14-02 КПП Смільниця-Старий Самбір, км 0+000-км 14+000, Львівської області, які скріплені печатками відповідача без зауважень та застережень щодо їхньої якості, вартості та кількості (а.с.19-24, 25).
Позивачем 28.03.2014 р. направлено відповідачу вимогу у строк, встановлений ст. 530 ЦК України, оплатити роботи, вказані у згаданих вищезазначених довідці та акті.
Відповідач вимогу отримав, проте вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення. Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 12 244 288 грн. основного боргу, 3 057 149,59 грн. інфляційних, 1 323 724,94 грн. пені та 321 035,17 грн. трьох процентів річних.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт.
Сервисы для юристов