Постанова ВГСУ від 07.10.2014 року у справі №5021/454/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 5021/454/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуШосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіна постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року господарського суду Сумської області від 10.04.2014 рокуу справі господарського суду№ 5021/454/2011 Сумської областіза заявою1. Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області; 2. ТОВ "Хімбуд-3"; 3. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткинського управління по експлуатації газового господарствадоВАТ "Полісся"про визнання банкрутомліквідаторЧупрун Є.В.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Сумської області від 02.03.2011 року за заявою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції, ТОВ "Хімбуд-3" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткинського управління по експлуатації газового господарства порушено провадження у справі №5021/454/2011 про банкрутство ВАТ "Полісся" (далі - боржника) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 1).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Сумської області від 07.05.2012 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 21 - 23).

25.03.2014 року Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до господарського суду зі заявою №2559/10/10-0030 від 14.03.2014 року про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 93 108, 61 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування зазначених вимог надано копії звітів про суми нарахованого боржнику єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з липня по грудень 2013 року, з яких вбачається, що у боржника залишилась непогашеною заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2013 року по 20.01.2014 року на суму 93 108, 61 грн. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 24 - 58).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року (суддя Костенко Л.А.) відмовлено у задоволенні заяви №2559/10/10-0030 від 14.03.2014 року Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання кредиторських вимог до боржника ВАТ "Полісся" на суму 93 108, 61 грн., що становлять заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2013 року по 20.01.2014 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 60-62).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - скаржник) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10.04.2014 року та прийняти нове рішення про визнання органу доходів і зборів кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 93 108, 61 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника, обґрунтовуючи невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права при обґрунтуванні нарахування податковою інспекцією боржнику заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період після введення у справі про банкрутство боржника ліквідаційної процедури.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Кухар В.І., Плахов О.В.) апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 112 - 115).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 01.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 10.04.2014 року, прийняти нове рішення про визнання спірних грошових вимог податкової інспекції до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 25 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ) та неповнотою дослідження обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначив про помилковість висновків судів про відхилення вимог органу доходів у зборів на загальну суму 93 108, 61 грн., що становлять заборгованість боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2013 року по 20.01.2014 року, з підстав її нарахування після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 01.07.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 10.04.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 22 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на 6 місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, суди дійшли вірного висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, з огляду на те, що ліквідаційну процедуру щодо боржника у даній справі введено постановою господарського суду від 07.05.2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ) передбачено норму права, згідно якої з моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів), яка є нормою спеціального права та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства. Відтак, органи доходів у зборів, які з 11.08.2013 року є уповноваженими державою органами на стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як поточні кредитори, можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №14/009 від 18.03.2014 року у справі №6/108-09, Постанови №14/010 від 18.03.2014 року у справі №6/108-09, Постанови №14/011 від 08.04.2014 року у справі №10/Б-711 та Постанови №14/013 від 08.04.2014 року у справі №6/108-09.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою суду від 02.03.2011 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Полісся" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України №4212-VI від 22.12.2011 року), постановою господарського суду від 07.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 1, 21 - 23).

Судами встановлено, що 25.03.2014 року Шосткинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулася до господарського суду зі заявою №2559/10/10-0030 від 14.03.2014 року про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 93 108, 61 грн. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 24 - 58).

Суди встановили, що в обґрунтування заявлених до боржника грошових вимог органом доходів і зборів надано копії звітів про суми нарахованого боржнику єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з липня по грудень 2013 року, з яких вбачається, що у боржника залишилась непогашеною заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2013 року по 20.01.2014 року на суму 93 108, 61 грн. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 10.04.2014 року у справі №5021/454/2011, а.с. 28 - 56).

Відхиляючи заявлені Шосткинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області грошові вимоги до боржника на суму 93 108, 61 грн., суди виходили з того, що спірні грошові вимоги заявлені за періоди після визнання боржника банкрутом, що не узгоджується з положеннями статті 23 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ), цілісне тлумачення якої дозволяє зробити висновок про те, що з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати нових зобов'язань, у тому числі зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що розбіжності в судовій практиці, які існували на предмет стягнення за період ліквідаційної процедури боржника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було усунено після прийняття Верховним Судом України Постанови №14/009 від 18.03.2014 року у справі №6/108-09, Постанови №14/010 від 18.03.2014 року у справі №6/108-09, Постанови №14/011 від 08.04.2014 року у справі №10/Б-711 та Постанови №14/013 від 08.04.2014 року у справі №6/108-09, які є обов'язковими для виконання судами відповідно до статті 11128 ГПК України на предмет застосування судами нормативно-правових актів, що містять норму права, розтлумачену Верховним Судом України у конкретній постанові. Згідно зазначених постанов Верховний Суд України дійшов висновку про те, що в ході ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється за Законом України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, відповідно до статті 23 цього Закону, у боржника не можуть виникати нові зобов'язання щодо сплати соціальних внесків.

Доводи скаржника про правову природу, як поточних, спірних вимог органу доходів і зборів, що становлять заборгованість банкрута зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виникла після введення ліквідаційної процедури у справі, спростовуються висновками Верховного Суду України про необхідність застосування щодо боржника, як юридичної особи, що перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в зазначеній процедурі.