ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2014 року Справа № 920/1338/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" та Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктівна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.06.14у справі№920/1338/13господарського судуСумської областіза позовомДержавного науково-дослідного інституту хімічних продуктівдоПублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"прозобов'язання списання заборгованості за електроенергіюза участю представників від:позивача(Кир'янову А.Ю., дов від 21.03.14),відповідача(Каширу Л.О., дов від 26.06.14)
В С Т А Н О В И В :
Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про зобов'язання відповідача списати заборгованість в сумі 65624,27 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків за договором №393 від 01.08.03 про постачання електричної енергії. Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Сумської області від 24.02.14 (суддя Лиховид Б.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Россолова В.В., суддів: Терещенко О.І., Черленяк М.І.), в позові відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що списання заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 65624,27 грн. є проведеним та виконаним з моменту підписання актів звірки, тобто з 24.12.12.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що заборгованість в сумі 65624,27 грн., згідно Акта звірки взаєморозрахунків по Договору № 393 від 01.08.03 про постачання електричної енергії, яка виникла станом на 01.09.12, і не погашена станом на 30.10.12, підлягає списанню у відповідності до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
Відповідач також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови. При цьому відповідач вважає, що в позові слід відмовити з тих підстав, що заборгованість позивача не підлягає списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.08.03 між ВАТ "Сумиобленерго" (Постачальник) та Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів (Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії № 393, до якого неодноразово вносилися зміни.
Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" списати заборгованість в сумі 65624,27 грн. (яка виникла 05.02.12 та являє собою двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії) згідно акта звірки взаєморозрахунків по договору № 393 від 01.08.03 про постачання електричної енергії.
Судами також встановлено, що 08.11.12 відповідач направив позивачу Акт звірки взаємних розрахунків по договору про постачання електричної енергії № 393 від 01.08.03 щодо заборгованості, яка виникла станом на 01.09.12 і не погашена станом на 30.10.12, в якому зафіксований борг за перевищення договірної величини споживання електроенергії на суму 65624,27 грн. Зазначений акт звірки взаємних розрахунків позивачем підписано 24.12.12, погоджено Державним концерном "Укроборонпром" і повернено один примірник відповідачу 09.01.13. Також судами встановлено, що на позивача та на відповідача поширюється дія Закону України № 5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
На цій підставі вищевикладених встановлених обставин, судами відмовлено в позові з посиланням на те, що заборгованість вже є списаною з 24.12.12, прийняття для цього судового рішення Закон не вимагає. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правові висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 2 Закону України № 5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.12, який набрав чинності 30.10.12, підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 01.09.12 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Порядок проведення списання заборгованості викладено у ч.2 ст. 2 Закону України № 5213-VI. Зокрема зазначено, що списання проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння, а датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
Таким чином, для списання заборгованості, сторони повинні провести звіряння розрахунків, підписати відповідний акт, зафіксувавши в ньому суму заборгованості за газ, не сплачену станом на 30.10.12 і списати цю суму з бухгалтерського обліку споживача як кредиторську заборгованість, а постачальника - як дебіторську заборгованість.
Тобто, для виконання процедури списання заборгованості Закон України № 5213-VI від 06.09.12 не вимагає ні згоди кредитора ні підписання двостороннього акту звірки про відсутність заборгованості у боржника. У відповідності до ст.2 Закону № 5213-VI передбачений порядок здійснення списання заборгованості: по-перше, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання; по-друге, списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначається обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню та по-третє датою списання заборгованості є дата підписання актів звіряння. Єдиним спільним документом, який підписують як боржник так і кредитор, є акт звіряння суми боргу, не погашеного станом на 30.10.12, а не договір як помилково зазначено судами. Подальше документальне оформлення списання заборгованості боржник і кредитор виконують кожен окремо. Але незалежно від виконання чи невиконання учасниками процедури списання цього подальшого документального оформлення, списання вважається проведеним та виконаним, оскільки, як зазначено в Законі, датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
Зазначеним спростовуються як доводи відповідача про те, що заборгованість в сумі 65624,27 грн. (яка виникла 05.02.12 та являє собою двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії) не підлягає списанню взагалі, так і доводи позивача про необхідність прийняття судового рішення для завершення процесу списання заборгованості.
Отже, доводи касаційних скарг спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" та Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.14 у справі №920/1338/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
Д. С. Кривда
Сервисы для юристов