Постанова ВГСУ від 07.08.2014 року у справі №904/2657/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 904/2657/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк С. Могил, В. Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 26.06.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/2657/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплові мережі міста Вільногірськ"простягнення 24 246 777,01 грн за договором купівлі-продажу природного газуВ судове засідання прибули представники:позивачаДемчук О.В. (дов. від 18.04.2014 № 14-94)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірськ" про стягнення основного боргу за отриманий природний газ у сумі 21 754 157,14 грн пені у сумі 1 555 562,94 грн, втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення зобов'язання у сумі 252 777,29 грн, 3% річних у сумі 684 279,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Відповідачем неналежно виконанні зобов'язання за договором №13/2336-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 (далі - Договір) за період з січня по квітень 2013 року у сумі 21 754 157,14 грн. За прострочення оплати природного газу на підставі п. 7.2 Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача відповідні розміри пені за загальний період з 14.02.2013 по 13.11.2013, 3% річних за загальний період з 14.02.2013 по 02.04.2014 та втрати від інфляції за загальний період з лютого 2013 року по лютий 2014 року.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині суми основного боргу - 21 754 154,14 грн, у стягненні інших сум - просить відмовити, посилаючись на тяжке фінансове становище, а саме наявність заборгованості перед ПАТ "Кримський титан" в особі філії "Вільногірський ГМК ПрАТ "Кримський титан" у сумі 29 967 960,19 грн та за договорами про надання послуг та підряду на загальну суму 11 540 760,77 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що останнього рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 09.10.2013 року №377/0/7-13 позбавлено статусу виконавця послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, централізованого опалення і гарячого водопостачання для споживачів м. Вільногірська, у зв'язку відключенням споживачів від мереж централізованого теплопостачання та переведення на індивідуальні та автономні системи тепло забезпечення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 (суддя Н.Євстигнеєва), залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 (колегія суддів Л.Білецька, Ю. Парусников, І. Тищик), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 21 754 157,14 грн, пені у розмірі 1 244 138,14 грн, збитків від інфляції у розмірі 252 777,29 грн, 3% річних в сумі 683 601,59 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

28.12.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплові мережі м. Вільногірськ" (покупець) укладений договір №13/2336-БО-3 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах Договору.

Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 6 500 тис.м3, в тому числі: у січні - 1 000 тис.м3, у лютому - 1 400 тис.м3, у березні - 1 000 тис.м3, у квітні - 400 тис.м3, у жовтні - 500 тис.м3, у листопаді - 1 000 тис.м3, у грудні - 1 200 тис.м3.

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2013 на суму 8 249 613,14 грн (за природний газ - 7 600 649,29 грн, транспортування природного газу - 648 963,85 грн), від 28.02.2013 на суму 5 868 281,86 грн (за природний газ - 5 406 647,6 грн, транспортування природного газу - 461 634,11 грн), від 31.03.2013 на суму 6 194 817,81 грн (за природний газ - 5 707 496,44 грн, транспортування природного газу - 487 321,37 грн), від 30.04.2013 на суму 1 471 444,33 грн (за природний газ - 1 355 691,73 грн, транспортування природного газу - 115 752,60 грн), всього на суму 21 784 157,14 грн.

З огляду на наявність підстав для стягнення суми основного боргу у розмірі 21 784 157,14 грн та з урахуванням того, що відповідачем зазначена сума боргу визнана, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основного боргу.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій визнали його таким, що відповідає вимогам законодавства.

Однак, з посиланням на статус відповідача (основним предметом діяльності підприємства до 09.10.2013 була експлуатація об'єктів теплопостачання та надання тепла споживачам), який використовував придбаний газ виключно для потреб опалення, а також на ті обставини, що з 09.10.2013 відповідача позбавлено статусу виконавця послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, централізованого опалення і гарячого водопостачання (основного виду діяльності) та з огляду на нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних у наведених вище сумах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на 20 % від належного до стягнення розміру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а тому судами присуджена до стягнення сума пені, з урахування її зменшення, у розмірі 1 244 138,14 грн.

Отже, суди попередніх інстанцій вирішили стягнути з відповідача суму розмірі 23 934 674,16 грн (21 754 157,14 грн - сума основного боргу, 1 244 138,14 грн - пені, 683 601,59 грн - 3% річних та 252 777,29 грн збитків від інфляції).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 311 112,60 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені на 20 % від належного до стягнення її розміру, тобто на 311 112, 60 грн.

Підставами для прийняття відповідного рішення судом визначені наступні обставини: використання відповідачем газу виключно для потреб споживачів, а не з метою отримання прибутку; позбавленням відповідача статусу виконавця послуг з транспортування та постачання теплової енергії, централізованого опалення і гарячого водопостачання; значний розмір присуджених до стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується як з тим, що зазначені вище обставини можуть бути визначені судом як підстави для застосування п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК так і з відповідністю принципу розумності розміру на який відповідна пеня була зменшена, оскільки присудження до стягнення 80 % пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

Враховуючи зазначене, рішення та постанову слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.