Постанова ВГСУ від 07.08.2014 року у справі №904/1296/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 904/1296/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськметалопром" від позивача: Шевченко Т.В. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 рокуу справі№ 904/1296/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровськметалопром"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аструм - М"провизнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровськметалопром" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм - М" (далі відповідач) про визнання за позивачем права власності на наступне майно: Цех № 3 (будівля) літера 2 А- 1, антресольний поверх в літері 2 А - 1, розподільча підстанція РП - 10 КВ літера 2 В - 1, розташовані за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграда, буд. 122; компресорна літера В - 1, сходи в, насосна станція водопостачання літера Г - 1, градирня на Г- 1, ганок Г, Г сходи Г -2, насосна станція каналізації літера О, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграда, 122- А (далі Майно).

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення позивача з позовом була та обставина, що йому було відмовлено Державним реєстратором в державній реєстрації права власності на Майно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що причиною виникнення спору є відмова державного реєстратора у проведенні державної реєстрації прав власності на спірне Майно у зв'язку з відсутністю у позивача документу, що посвідчує право власності на об'єкти нерухомого майна права на які підлягають державній реєстрації. Суди прийшли до висновку про те, що відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року у справі № 40/5005/10006/2012 були визнанні недійсними договори купівлі продажу Майна, однак при розгляді зазначеної справи сторони не заявляли вимогу про застосування реституції, а також інші вимоги, необхідні для перереєстрації права власності.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким визнати за позивачем право власності на майно.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийняті оскаржуваних рішень судами було невірно застосовано діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2007 року по справі № 8/248-07 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськметалопром" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2007 року (а.с. 21-23), визнано за відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровськметалопром" право власності на нерухоме майно, у тому числі на Майно на яке позивач просить визнати за ним право власності у даній справі.

03.11.2009 року та 23.03.2010 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) були укладені договори купівлі-продажу, предметом яких було Майно (а.с. 8-16).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року у справі № 40/5005/10006/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм-М" (відповідач у даній справі) до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськметалопром" (позивач у даній справі) про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, визнано недійсними договори купівлі-продажу від 03.09.2009 року та від 23.03.2010 року, укладених між ними (а.с. 17-18).

До матеріалів справи (а.с. 24-25) залучені рішення державних реєстраторів від 20.09.2013 року та 16.10.2013 року про відмову позивачу у державній реєстрації прав на Майно.

Як вбачається з вказаних рішень, позивачу відмовлено в реєстрації в зв'язку з тим, що рішенням суду від 11.12.2012 року (по справі № 40/5005/10006/2012) не визнається право власності на об'єкт нерухомого майна та воно не є документом, що підтверджує виникнення права власності.

Відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна (див. Постанову ВСУ від 20.06.2011 року у справі № 3-54 гс 11).

Частина 1 ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що у даному випадку між сторонами у справі не були застосовані наслідки недійсності правочинів.

Враховуючи те, що підставою для звернення з позовними вимогами була відмова у державній реєстрації прав власності на Майно, наслідки недійсності правочинів не були застосовані, суди обґрунтовано прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськметалопром" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року прийняті у справі № 904/1296/14 залишити без змін.