ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2026 року
м. Київ
справа № 462/2497/17
провадження № 51-3132км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду міста Львова від 12 квітня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 червня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Одеси, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду міста Львова від 12 квітня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено до покарання за ч. 2 ст. 358 КК (у редакції 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 звільнено від покарання та його відбування за ч. 2 ст. 358 КК.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 червня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватою ОСОБА_7 у тому, що вона під приводом надання допомоги в обслуговуванні квартир та, будучи тіткою ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), отримала від останньої оригінали документів, з використанням яких оформила на ім`я ОСОБА_10 довіреність щодо питань управління та розпорядження належними потерпілій квартирами у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , ринкова вартість яких станом на 27 листопада 2007 року становила 84 455 грн та 496 163 грн. Надалі ОСОБА_7 разом з ОСОБА_10 уклали із ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » два договори іпотеки № PML-600/236/200/1 та № PML-600/236/200/2, відповідно до яких ОСОБА_11 як іпотекодавець нібито передає банку як іпотекодержателю квартири для забезпечення виконання кредитного договору № № ML-600/236/2007, укладеного між ОСОБА_7 та банком на суму 300 000 доларів США. В період з листопада 2007 року по червень 2013 року у зв`язку із невиконанням ОСОБА_7 умов кредитного договору належні потерпілій квартири були арештовані та реалізовані з прилюдних торгів, чим ОСОБА_11 було заподіяно матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Касаційна скарга захисника обґрунтована твердженнями про те, що:
- у діях засудженої відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, оскільки вона не заволоділа правом на майно, а отримала у власність кредитні кошти;
- наявність умислу на шахрайство спростовується тим, що отримання кредиту відбулося під забезпечення іпотекою не лише належних потерпілій квартир;
Сервисы для юристов