Постанова ВГСУ від 07.07.2015 року у справі №910/28462/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 910/28462/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.за участю представників: Тов "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" Тов "Цембудресурс" Старчук Є.В. Приймак О.Ю.розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 рокуу справі№ 910/28462/14 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН"простягнення безпідставно отриманих коштівВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено повністю з огляду на їх обґрунтованість та доведеність, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс" 120 447,00 грн безпідставно отриманих коштів, 6 500,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката та 2 408,94 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. (судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. залишино без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що отримав спірні кошти за консультаційні послуги, надані на умовах договору з позивачем, оплата здійснена відповідно до виставленого рахунку фактури, тому кошти набуті правомірно, а здійснення дій працівником позивача, який фактично спожив туристичні послуги з перевищенням повноважень не є підставою для визнання коштів такими, що отримані безпідставно.

Скаржник вважає, що подав всі документи, які згідно до Закону України «Про туризм» та п. 8.3. Ліцензійних умов провадження тур операторської діяльності (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2013 р. за № 1275/23807) туроператор повинен був надати туристу для здійснення поїздки, надано і письмове підтвердження від компанії, яка приймала туристів, про те, що вони всі туристичні послуги спожили в повному обсязі, проте вказані документи суд не аналізує, і приходить до висновку, що відповідач сам, за свій рахунок надав туристичні послуги, і при цьому не має права на їх оплату з боку Позивача.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Судом встановлено, що у період часу з 17.07.2012 по 13.09.2012 з поточного рахунку ТОВ "Цембудресурс" №26000301016523, відкритого в ПАТ "ВТБ Банк" було перераховано грошові кошти у розмірі 120 447,00 грн на рахунок ТОВ "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН", що підтверджується карткою рахунку позивача №6852 від 19.11.2014 та платіжними дорученнями №3384 від 17.07.2012 на суму 35 000,00 грн, №3489 від 14.08.2012 на суму 35 000,00 грн, №3518 від 23.08.2012 на суму 10 000,00 грн, №3558 від 05.09.2012 на суму 25 000,00 грн та №6 від 13.09.2012 на суму 15 447,00 грн з призначенням платежу "Послуги з консультації згідно рах. №30 від 16.07.2012 в т.ч. ПДВ 20%".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем суду було надано довідку Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві №53/16-б/н від 07.08.2014 про перебування матеріалів кримінального провадження №12014100010004429, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.4 ст.190, ч.4 ст.191 КК України за фактом розтрати чужого майна в особливо великих розмірах бухгалтером ТОВ "Цембудресурс" Яковенко Н.В., яка шляхом підроблення офіційного документу, здійснила перерахування грошових коштів, належних ТОВ "Цембудресурс" на рахунки фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб.

Вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 19.12.2014, від 30.01.2015 та від 11.02.2015 у даній справі, якими відповідача було зобов'язано надати засвідчені копії договору (договорів), акту (актів) здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких було виставлено рахунок №30 від 16.07.2012, а також сам рахунок для долучення до матеріалів справи відповідач не виконав.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, заінтересована особа, заявляючи про існування певних фактів, в обґрунтування пов'язаних з цим обставин має подати відповідні докази.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність доказів, які б доводили існування між сторонами у справі зобов'язальних відносин, за якими позивач мав перерахувати відповідачеві спірну суму коштів.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечень відповідач так само не надав рахунку-фактури №30 від 16.07.2012 на неодноразові вимоги суду.

Суд правомірно зазначив, що сама по собі бухгалтерська операція по перерахуванню грошових коштів з оплати послуг не підтверджує факту їх надання. В даному випадку належним та допустимим доказом надання послуг має бути первинний документ -підписаний сторонами у справі двосторонній акт виконаних робіт (наданих послуг), в якому мала бути відображена загальна вартість наданих послуг.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що туристичні послуги надавались позивачеві туроператором - Туристичною компанією "АDА TOURS 2007" згідно договору №655 від 05.01.2012, а відповідач виступав лише турагентом, яким надавались винятково консультаційні послуги по бронюванню авіаквитків та готелів.

З наявного в матеріалах справи договору №655, укладеного 05.01.2012 між Туристичною компанією "АDА TOURS 2007" (в тексті договору - Компанія) та ТОВ "ТРЕВЕЛИНГ ОНЛАЙН" (в тексті договору - Товариство) вбачається, що Компанія доручає, а Товариство зобов'язується від свого імені та за рахунок Компанії на умовах, визначених цим договором реалізовувати туристичні послуги Компанії туристам.

Відповідно до п.3.1. договору оплата вартості турів здійснюється Товариством на підставі виставлених Компанією інвойсів у наступні строки: не менше, ніж за 30 банківських днів до початку туру (для туристичних груп) та не менше, ніж за 15 банківських днів до початку тура (для індивідуальних туристів).

В деяких випадках розрахунки між сторонами можуть здійснюватись по факту отримання послуг клієнтами на підставі актів звірки взаєморозрахунків між Компанією та Товариством.

Фактом оплати є перерахування всієї вартості наданих туристичних послуг на розрахунковий рахунок Компанії. Датою розрахунку є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії (п.3.2 договору).