ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2015 року Справа № 910/10444/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргизаступника прокурора міста Києвана постановувід 08.04.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/10444/14господарського суду міста Києваза позовомзаступника Дніпровського екологічного прокурорадо1. Київської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД"провизнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права користування земельною ділянкоюв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи:Попенко О.С. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України) не з'явились Бабич О.Д. (довіреність № 20/01 від 20.01.2015) Завалішина Г.С. (довіреність №20 від 25.02.2015)В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Запорізької області (головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді - Бойко Р.В., Босий В.П.) від 15.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Лобань О.І., Майданевич А.Г.) від 08.04.2015, у справі № 910/10444/14 в позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.43 ГПК України, ст.ст.123, 141, 142 Земельного кодексу України, ст.ст.19, 121 Конституції України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 повністю заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельний альянс" (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою. Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу відповідачу-2 земельної ділянки прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, рішення має бути визнано незаконним і скасовано, а укладений на його виконання договір оренди - недійсним.
Судами встановлено таке.
01.10.2007 Київською міською радою прийнято рішення №433/3267 "Про передачу ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торговельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу на вул. Прирічній у Оболонському районі міста Києва" (т.1 а.с.58-60).
Пунктом 4 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №433/3267 затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС" земельної ділянки загальною площею 16,44 га, зокрема, 3,659 га в межах прибережних захисних смуг для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, соціально-побутового, торгівельно-розважального, культурного, готельно-офісного, спортивно-оздоровчого комплексу по вул. Прирічній у Оболонському районі м. Києва (далі - земельна ділянка).
Пунктом 6 вказаного рішення Київської міської ради передано ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС", за умови виконання ним пункту 7 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 16,44 га, з яких: площею 15,68 га - за рахунок земель житлово-громадської забудови; площею 0,76 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
На виконання зазначеного рішення, 26.03.2008 між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС", як орендарем, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років (а.с.61-68). Вказаний договір оренди нотаріально посвідчений та зареєстрований в Головному управлінні земельних ресурсів 26.03.2008 під №785.
Спір виник між сторонами даної справи у зв'язку із тим, що, на думку прокурора, рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №433/3267 та договір від 26.03.2008 №785 суперечать статтям 39, 184 Земельного кодексу України, статтями 17, 19 Закону України "Про основи містобудування" та ст.13 Закону України "Про планування і забудову території" через відсутність плану земельно-господарського устрою на момент передачі земельної ділянки в оренду. Крім того, прокурор вказує на порушення вимог п.10.4 ДБН 360-92 та п.4.2, п.6.1 ДБН 173 у зв'язку із тим, що територія переданої в оренду земельної ділянки відноситься до зеленої зони міста та ландшафтно-рекреаційних територій, де не допускається розміщення будинків, споруд та комунікацій, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства. Також прокурор зазначає, що було порушено вимоги ст.123 Земельного кодексу України через відсутність нотаріально засвідченої письмової згоди попереднього землекористувача - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД" на вилучення земельної ділянки. Крім того, стверджує, що було порушено вимоги ст.60 Земельного кодексу України та статей 88, 89, 91 Водного кодексу України щодо заборони будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), зокрема, баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах. Водночас прокурор зазначає, що земельна ділянка знаходиться в зоні охоронюваного ландшафту, на якій згідно ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, а відповідно до пункту 3.4.3.1 ДБН Б.2.2-2-2008 передбачено, що на території зони охоронюваного ландшафту можлива господарська діяльність, якщо вона не порушує характеру ландшафту і не потребує зведення капітальних будівель і споруд.
Таким чином, позов ґрунтується на тому, що, на думку прокурора, Київською міською радою допущено порушення вимог земельного та містобудівного законодавства, а також законодавства про охорону культурної спадщини при передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2. У зв'язку із наведеним, прокурор звернувся до господарського суду міста Києва із позовними вимогами про визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №433/3267 та договору від 26.03.2008 №785, а також прокурором заявлено вимогу про визнання відсутнім у ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС" права користування спірною земельною ділянкою.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, суди правомірно виходили із такого.
У відповідності до статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу ст.9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України.
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).
Колегія суддів погоджується з висновком судів, що право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується ст.ст.1, 8, 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Як вірно зазначили суди, рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Сервисы для юристов