ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2014 року Справа № 922/4826/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В , Кривди Д.С.,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Пушкарьов І.О., довіреність,
від відповідача: у засідання не прибули,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р.
у справі № 922/4826/13 Господарського суду Харківської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"
до Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради
про стягнення 453 912,32 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення 449 788,19 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог) заборгованості з компенсації витрат позивача за надані протягом 2010-2012 років окремим категоріям громадян м. Харкова знижки по оплаті за газ.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на положення ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України та наявність у нього зобов'язань перед позивачем здійснювати відшкодування витрат за надання пільг, наданих громадянам м. Харкова, лише в межах відповідних бюджетних асигнувань, передбачених міською радою в міському бюджеті на відповідний рік, а не в повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2014р. (суддя Лаврова Л.С.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. (колегія суддів у складі: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Черленяк М.І.), у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись в вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заявив вимоги про скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006р. №253/06 затверджена "Програма сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2007-2010 роки", а рішенням 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.12.2010р. №58/10 - "Програма сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2011-2012 роки" (далі - Програми), якими встановлено додаткові соціальні гарантії (пільги) окремим категоріям громадян міста щодо оплати житлово-комунальних послуг, у тому числі послуг з газопостачання, шляхом перерахування грошової компенсації підприємства - надавачам послуг в порядку, передбаченому вказаними Програмами.
Згідно з названими рішеннями та затвердженими ними Програмами додаткові соціальні гарантії окремим соціальним категоріям громадян міста за послуги надають підприємства-надавачі як комунальної, так і не комунальної власності міста на підставі тарифів, затверджених (узгоджених) міськвиконкомом за місцем реєстрації пільговиків.
Рішеннями Харківської міської ради про затвердження міського бюджету на 2010, 2011 та 2012 роки передбачалися видатки на виконання вищезазначених Програм. Головним розпорядником цих коштів у 2007-2010 роках було визначено Управління праці та соціального захисту населення Департаменту охорони здоров'я та соціальних питань Харківської міської ради (правонаступником якого є відповідач згідно з п. 1.2 Положення про управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010р. №07/10), а з грудня 2010 року - Управління праці та соціальних питань Департаменту та соціальної політики Харківської міської ради.
На виконання затверджених Програм позивачем надавались знижки по оплаті за газ окремим категоріям громадян м. Харкова. Щомісяця сторонами проводилась звірка розрахунків за надані додаткові соціальні гарантії та підписувався відповідний акт звірки - форма №3-пільга. Відповідні акти підписані відповідачем з розбіжностями, в наслідок чого ним не визнано заборгованість перед позивачем - постачальником послуги з газопостачання в результаті надання знижки по оплаті за газ за 2010 рік - в сумі 72362,03 грн., за 2011 рік - в сумі 377979,66 грн., за 2012 рік - в сумі 3570,63 грн.
Причиною невизнання наведеної заборгованості відповідачем визначено посилання на те, що відповідно до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України (в редакції до 01.01.2011р.) взяті розпорядниками бюджетних коштів зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Викладені обставини стали підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі про стягнення з Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради 449 788,19 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог) заборгованості з компенсації витрат за надані протягом 2010-2012 років окремим категоріям громадян м. Харкова знижки по оплаті за газ.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України (№2456-VI від 08.07.2010) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань є недійсними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетні заборгованість.
Статтею 70 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 88 - 91 цього Кодексу.
Сервисы для юристов