ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2016 року Справа № 907/870/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 907/870/15 господарського суду Закарпатської області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особафізична особа-підприємець ОСОБА_5проусунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме: приміщеннями літ. А 1-го поверху (позиції 1*, 2*, 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 м2 та приміщенням част. літ. А 1-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 м2, розташованим у АДРЕСА_1 шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) та забороною їй створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном,за участю представників
позивача: Ковача І.В.,
відповідача: не з'явились,
третьої особи: ОСОБА_7,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просило усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: приміщеннями літ. А 1-го поверху (позиції 1*, 2*, 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 м2 та приміщенням част. літ. А 1-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 м2 розташованими за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) відповідача та забороною відповідачу створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.10.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.12.2015 позов задоволено. Зобов'язано усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме: приміщеннями літ. А 1-го поверху (позиції 1*, 2*, 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 м2 та приміщенням част. літ. А 1-го поверху (поз. 1, 2) площею 67, 4 м2 розташованими за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) належних відповідачу та забороною відповідачу створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном. Визнано недійсними договори оренди від 17.01.2014 № 2/1 та від 17.12.2014 № 2/1, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вважає себе власником нерухомого майна, а саме вбудованих приміщень площею 269,3 м2 по АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 910734 від 13.12.2003, виданого на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради № 257 від 15.10.2003, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2296381 від 15.12.2003.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 у справі № 308/12227/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (за участю третіх осіб ОСОБА_11, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_12, публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк") про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" задоволені. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07.07.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_12, з моменту його укладення. Витребувано на користь позивача з володіння ОСОБА_5 нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ. А 1-го поверху (позиція 1, 2) площею 67,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 53,9 м2 шляхом його передачі в натурі. Витребувано на користь позивача з володіння ОСОБА_9 та ОСОБА_10 нерухоме майно - вбудовані приміщення, част. літ. А 1-го поверху (позиція 1*, 2*, 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 53,9 м2 шляхом його передачі в натурі.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 змінено, виключено із мотивувальної частини рішення абзац із посиланням на норми статей 1212-1213 Цивільного кодексу України. В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.05.2015 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 в незміненій частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015 залишено без змін.
На виконання зазначених судових рішень спірне нерухоме майно повернуто позивачу шляхом його вилучення у боржників.
Разом з тим, як вказує позивач, після прийняття у володіння зазначеного майна він виявив, що в приміщенні будівлі магазину знаходиться рухоме майно відповідача, що створює позивачу перешкоди у користуванні своїм майном, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Крім цього, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та визнав недійсними договори оренди № 2/1 від 17.01.2014 та № 2/1 від 17.12.2014, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що з наданих позивачем доказів не вбачається яким саме чином відповідач перешкоджає позивачу користуватися приміщеннями літ. А 1-го поверху (позиції 1*, 2*, 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 м2 та приміщенням част. літ. А 1-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 м2, розташованим у АДРЕСА_1. Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставним та необґрунтованим вихід місцевого господарського суду за межі позовних вимог щодо визнання недійсними договорів оренди, укладених між відповідачем та третьою особою.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду помилковими, з огляду на таке.
Дійшовши висновку про недоведеність на час звернення позивачем з даним позовом до суду факту знаходження рухомого майна відповідача (належних їй речей, які підлягають ідентифікації) в приміщеннях літ. А 1-го поверху (позиції 1*, 2*, 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 м2 та приміщенні част. літ. А 1-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 м2, розташованих у АДРЕСА_1, належних позивачеві, апеляційний господарський суд не врахував, що положення ст. 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. В разі ж порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи його захисту шляхом вчинення віндикаційного позову. Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову.
Сервисы для юристов