Постанова ВГСУ від 07.05.2026 року у справі №161/9117/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року

м. Київ

справа № 161/9117/21

провадження № 51-1417 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202103000000002, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України.

Рух справи, зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, в зв`язку з недоведеністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 369 КК України.

За висновками слідчих органів, ОСОБА_7 , будучи адвокатом, реалізуючи умисел на підбурювання свого клієнта ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, з 16.12.2020 по 10.03.2021 шляхом умовлянь та іншим чином схилив ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди в сумі 1 800 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ становило 49937,58 грн, які останній передав адвокату ОСОБА_7 , перебуваючи в його офісі, що за адресою: Волинська обл., м. Луцьк вул. Ковельська, 1, для надання слідчому СВ Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області, котрий здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12020030070000325 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та є службовою особою, що займає відповідальне становище, за винесення постанови про призначення експертизи, а також службовим особам експертної установи, які за результатами експертизи повинні були надати висновок про порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_9 , що дозволить ОСОБА_8 стягнути кошти з останнього як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, де потерпілим є його син ОСОБА_10 , однак

виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не закінчив злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки був викритий правоохоронними органами.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

Прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог КПК України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у цьому суді.

Зазначає, що апеляційний розгляд було здійснено формально, суд належним чином не перевірив й не дав обґрунтованих відповідей на доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, про відсутність провокації, допустимість письмових доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, а саме: протоколів освідування, огляду місця події, огляду та вручення коштів, а також протоколів за результатами проведення НСРД. Крім того, в постановленій ухвалі не зазначив підстав, з яких подану скаргу сторони обвинувачення визнано необґрунтованою, а тому оспорювана ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Також попри те, що в апеляційній скарзі ставилось питання про скасування виправдувального вироку та ухвалення нового обвинувального, суд апеляційної інстанції неправомірно, всупереч приписам ст. 404 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів і не дослідивши їх порушив засади безпосередності та змагальності.

На думку скаржника, допущені порушення зумовили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України та безпідставно виправдано ОСОБА_7 за цим обвинуваченням.

Позиції інших учасників судового провадження

Від захисника виправданого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення у яких захисник, посилаючись на необгрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі прокурора, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.