Постанова ВГСУ від 07.05.2014 року у справі №901/2421/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року Справа № 901/2421/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Ходаківської І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р.у справі Господарського суду№ 901/2421/13 Автономної Республіки Кримза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ-БУД"до 1) Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт", 2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"простягнення 3 034 276,69 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача-1: відповідача-2:не з'явились; Саніна Г.В., дов. № 3076 від 26.12.2013 р.;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ-БУД" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (далі - Підприємство) заборгованість у розмірі 3 034 276,69 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що Підприємством порушено зобов'язання за укладеним із ним договором генерального підряду № 389/13 від 05.10.2012 р. в частині оплати виконаних робіт. Зокрема, Підприємство відмовилось від оплати різниці вартості заміненого за попереднім погодженням із ним стального шпунтованого профілю Larssen 607n, використаного Товариством в процесі будівництва. Листування між сторонами не усунуло наявних суперечностей, у зв'язку із чим спірна сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2013 р. (суддя Радвановська Ю.А.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість включення Товариством до Акту виконаних будівельних робіт за травень 2013 року (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат за травень 2013 року (ф. КБ-3) "Профілів фасонних гарячекатаних для шпунтових паль Larssen 607 n" вагою 1184,346 тонн за ціною 13 632,94 грн. за 1 тонну на загальну суму 16 146 118,62 грн., що є підставою для їх оплати.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація), яке не брало участі у справі звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. Адміністрацію залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. (колегія суддів: Рибіна С.А., Гоголь Ю.М., Дмитрієв В.Є.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Адміністрації на користь Товариства 3 034 276,69 грн., в задоволені позову Товариства до Підприємства відмовлено.

Приймаючи постанову колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із правовою позицією місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства, однак дійшла висновку, що спірна сума заборгованості підлягає стягненню не з Підприємства, а з Адміністрації як його правонаступника, у тому числі щодо прав та обов'язків за договором генерального підряду № 389/13 від 05.10.2012 р.

Адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким спірну суму заборгованості у розмірі 3 034 276,69 грн. стягнути на користь Товариства з Підприємства. Викладені у касаційній скарзі вимоги Адміністрація обґрунтовує посиланням на норми процесуального права, зокрема ст. 22, 24, 43, 56, 99, 11110 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що його неналежним чином було залучено до участі у справі як другого відповідача, що призвело до порушення його процесуальних прав, а також про те, що в результаті неповного дослідження усіх обставин правонаступництва Адміністрацією прав та обов'язків Підприємства, господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про стягнення спірної суми заборгованості саме з Адміністрації.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Адміністрації, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Адміністрації до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 06.05.2014 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Ходаківської І.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Адміністрації підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- в результаті перемоги Товариства у тендері між Підприємством (замовник) та Товариством (генпідрядник) 05.10.2012 р. було укладено договір генерального підряду № 389/13 на будівництво об'єкту "Реконструкція причалів порту № 1-3. Друга черга будівництва - причал № 2", за умовами якого генпідрядник зобов'язався за завданням замовника в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними і залученими зі згоди замовника силами всі передбачені даним договором будівельно-монтажні роботи, здійснити придбання, постачання та монтаж устаткування і здати в експлуатацію об'єкт "Реконструкція причалів порту № 1-3. Друга черга будівництва - причал № 2" ДП "Феодосійський морський торговельний порт" в м. Феодосія за адресою: вул. Горького, 11, а замовник - прийняти виконані роботи і оплатити їх вартість на умовах даного договору (далі - Договір);

- за приписами п. 1 Договору договірна ціна - визначена на основі кошторисів, узгоджена сторонами і обумовлена в підрядному договорі - ціна будівельно-монтажних робіт та вартість устаткування;

- у п. 4.1 Договору сторони визначили, що договірна ціна згідно з протоколом погодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору складає 136 508 579,22 грн., у тому числі ПДВ (20%) в сумі 22 751 429,87 грн.;

- відповідно до п. 4.2 Договору договірна ціна є періодичною та складається з періодів. Кожний період діє на протязі кожного кварталу поточного року (перший період діє до закінчення четвертого кварталу 2012 року. Початок наступних періодів відраховується з першого дня поточного кварталу року та діє на протязі всього кварталу). На протязі кожного періоду ціна є фіксованою частиною періодичної договірної ціни і діє як тверда до закінчення поточного періоду. По закінченні кожного періоду договірна ціна підлягає уточненню у наступному порядку: - по закінченні кожного періоду, коли договірна ціна (періодична) діяла як тверда, вартість і перелік залишків робіт уточнюються станом на початок наступного періоду, з наступним установленням твердої ціни на термін до завершення наступного періоду, в межах видатків за договором; - встановлення твердої договірної ціни кожен наступний період (після першого) визначається за погодженням з замовником та генпідрядником і оформлюється протоколом за підписами уповноважених представників сторін та завіряється печатками; - у випадку, якщо необхідність уточнення договірної ціни по закінченні поточного періоду не виникає, то залишок робіт на наступний період уточненню не підлягає, що оформлюється сторонами протоколом та завіряється їх печатками;

- згідно з п. 4.6 Договору ціни на матеріальні ресурси при їх зміні в процесі виконання будівельно-монтажних робіт до їх придбання потребують узгодження із замовником;

- пунктом 5.2 Договору сторони визначили обов'язки замовника, у тому числі, передати генпідрядникові по акту будівельний майданчик, геодезичну основу, дозвільну і проектно-кошторисну документацію відповідно до даного Договору, прийняти в установленому порядку і оплатити виконані роботи;