постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 516/230/23
провадження № 51-2780км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
прокурорів ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 10 квітня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року в кримінальному провадженні № 22022120000000309за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Теплодарського міського суду Одеської області від 10 квітня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, а також займатися діяльністю пов`язаною з наданням публічних послуг, на строк 15 років з конфіскацією майна.
Також вирішено питання про речові докази.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 являючись громадянином України та перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення №1 Скадовського районного відділу поліції у Херсонській області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання Російською Федерацією території Херсонської області, достовірно знаючи про збройну агресію Російської Федерації (далі - РФ) проти України, як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення міста Херсона збройними формуваннями РФ, у травні 2022 року (більш точний час не встановлено) діючи умисно та підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, погодився на пропозицію невстановлених осіб із числа військовослужбовців та представників спецслужб РФ у місті Херсоні, та добровільно зайняв посаду так званого «заступника начальника» у підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному органі - «Голопристанському районному відділенні поліції ГУ МВС Херсонської області», тобто посаду в незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області правоохоронному органі.
Починаючи із дня призначення на посаду ОСОБА_8 регулярно відвідує робочі зміни в установі «Голопристанське районне відділення поліції ГУ МВС Херсонської області» і виконує свої службові обов`язки.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника апеляційний суд ухвалою від 21 квітня 2025 року залишив це рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Вимоги касаційних скарги та викладені в них узагальнені доводи
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що після завершення досудового розслідування стороні захисту не були відкриті усі докази у кримінальному провадженні, зокрема не були надані для ознайомлення протоколи огляду веб-сторінок у мережі Інтернет від 15 березня 2023 року, протокол огляду від 24 лютого 2023 року відеоролика, акти № 621/2/02-2022 від 07 травня 2022 року та № 660/2/02-2022 від 10 травня 2022 року про відсутність на службі (робочому місці) ОСОБА_8 . Ці докази були надані стороною обвинувачення лише під час судового розгляду, на що сторона захисту неодноразово звертала увагу в судових засіданнях.
Вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів у справі.
Також вказує, що судові засідання в яких проводився допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в порушення вимог ч. 5 ст. 27 КПК не фіксувалися технічними засобами. Звукозаписи інших судових засідань мають погану якість, показання свідків, викладені у вироку, не відповідають тим, які вони надавали в судовому засіданні.
З урахуванням зазначених обставин вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Сервисы для юристов