Постанова ВГСУ від 07.04.2017 року у справі №904/6147/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 року Справа № 904/6147/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 04.01.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/6147/16Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"простягнення 5006173,48грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Сидоренко А.С. (дов. №14-100 від 18.04.2014) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) від 19.09.2016 позов задоволено частково; з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі КП ТМ "Криворіжтепломережа") на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") стягнуто 244143,12грн основного боргу, 1397965,98грн пені, 1786083,61грн інфляційних втрат, 142858,10грн 3% річних, 74535,25грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.01.2017 (головуючий суддя - Орєшкіна Е.В., судді: Широбокова Л.П., Чимбар Л.О.), рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 37156,70грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову; решту судового рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині відмови у стягненні 1397965,98грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.4, 42, 43, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з КП ТМ "Криворіжтепломережа" на свою користь 244143,12грн основного боргу, 2795931,95грн пені, 142858,10грн 3% річних, 1823240,31грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1213/15-ТЕ-5/ПТ від 15.12.2014 щодо здійснення своєчасної оплати.

Судами встановлено таке.

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП ТМ "Криворіжтепломережа" (покупець) укладений договір №1213/15-ТЕ-5/ПТ купівлі-продажу природного газу від 15.12.2014 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, зобов'язується його прийняти та сплатити.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 25300,0 тис. куб.м.

Згідно п.3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання- передачі.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору сторонами узгоджено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставною для остаточного розрахунку між сторонами.

Відповідно до п.5.2. договору ціна за 1000 куб.м природного газу, всього з ПДВ, становить - 1309,20грн.

Додатковою угодою №1 від 23.03.2015 до договору сторонами узгоджено, що з 01.04.2015 ціна за 1000 куб.м газу, всього з ПДВ, становить - 2994,30грн.

Згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікованої облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. договору).

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2015 року здійснив поставку природного газу відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.36-42) на загальну суму 30594546,12грн.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ, що і стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасного розрахунку за поставлений газ, перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення сум, зазначив про обґрунтованість вимог щодо стягнення 244143,12грн основного боргу, 2795931,95грн пені, 1786083,61грн інфляційних втрат, 142858,10грн 3% річних. Разом з тим, реалізуючи право, надане нормами ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача щодо зменшення пені та стягнув з останнього таку неустойку в сумі 1397965,98грн.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених у справі вимог в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних, а також з висновками про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%. Разом з тим, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у стягненні 37156,70грн.

Колегія суддів враховує, що судові акти у справі оскаржуються виключно в частині зменшення розміру пені на 50% та не вбачає підстав для зміни або скасування судових актів попередніх інстанцій в цій частині, з огляду на таке.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.