ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2015 року Справа № 914/3401/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Гавриченко Ж.В., дов. №06/04-15 від 04.04.2015р.;від відповідача:Борисовський А.Р., дов. б/н від 06.04.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р.у справі господарського суду№914/3401/14 Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестбуд"простягнення 470 982,13грн. заборгованості (з яких 268 477,90грн. - основний борг, 54 181,53грн. - 3% річних, 148 322,70грн. - інфляційні втрати)В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестбуд" про стягнення 470 982,13грн. заборгованості (з яких 268 477,90грн. - основний борг, 54 181,53грн. - 3% річних, 148 322,70грн. - інфляційні втрати).
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2014р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. у справі №914/3401/14, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі в зв'язку зі спливом позовної давності.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що оскаржувані судові акти є законними та обґрунтованими.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 07.04.2015р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, а представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології".
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" (підрядник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестбуд" (замовник) укладений договір №313-к, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по монтажу системи опалення комплексу житлових будинків по вул. Дж. Вашингтона, 4а у м. Львові, житловий будинок № 3 по г.п., а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1 договору, договірна ціна договору складає 538 064,40грн., в тому числі ПДВ - 89677,40грн. (в редакції додаткової угоди від 27.11.2008р. №1).
Пунктом 3.2 договору визначені терміни виконання робіт, а саме: початок робіт - 17.10.2007р., закінчення робіт - листопад 2008р. (в редакції додаткової угоди від 27.11.2008р. №1).
Відповідно до п. 5.2 договору остаточний розрахунок здійснюється на протязі 3-х днів після закінчення виконання робіт.
На виконання умов договору, позивачем виконані роботи та 28.11.2008р. здав їх відповідачу, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. (форма КБ-2в) на суму 538 064,40грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. (форма КБ-3), які підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідач прийняв роботи без жодних претензій щодо якості, термінів виконання та об'ємів виконаних робіт.
Також господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснена часткова сплата за виконані роботи у розмірі 269 586,50грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 268 477,90грн. на яку нараховано з 02.12.2008р. (з урахуванням п. 5.2 договору) 54 181,53грн. - 3% річних та 148322,70 грн. - інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В процесі судового розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.
Згідно з приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Стаття ст. 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Сервисы для юристов