ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2015 року Справа № 910/24743/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Грінцов М.М.,відповідача третьої особи -Хімчак Т.В., -не зявились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця")на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2015у справі№910/24743/13за позовомМіністерства внутрішніх справ Українидо (третя особаДТГО "Південно-Західна залізниця" - ВЧ 3066 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України)про розірвання договору оренди від 01.03.2001 №38В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду м.Києва від 27.08.2014 (судді: Цюкало Ю.В., Босий В.П., Літвінова М.Є.) в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 (судді: Коршун Н.М., Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову шляхом розірвання з 01.11.2011р. укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №38 від 01.03.2001.
ДТГО "Південно-Західна залізниця" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст.651, ч.3 ст.653 ЦК України та ст.ст.32,34,35,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що розірвання договору оренди з 01.11.2011р. суперечить преюдиціальним фактам користування позивачем орендованим приміщенням станом на 01.01.2012р., а саме шляхом виконання обов'язку орендарем з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг протягом листопада-грудня 2011р., які (факти) встановлені судовими рішеннями у справі №910/9112/13 між тими ж сторонами. Крім того, заявник вказує на неврахування апеляційним судом тих обставин, що орендодавець двічі листами від 08.02.2013 №НА-5/79 та від 24.09.2013 НА-5/832 (а.с.57-60,241 том 1) звертався до МВС України з пропозицією про розірвання договору оренди від 01.03.2001 та підписання додаткової угоди і акта приймання-передачі (повернення) майна з оренди, а не в листопаді 2011 року. Також, на думку відповідача, в основу постанови про задоволення позову покладено лист підпорядкованої позивачу Військової частини 3066 від 09.07.2013 №10/830, з якою у відповідача склалися окремі орендні відносини на підставі договору оренди нерухомого майна від 05.02.2013 №6375, а позивачем не надано доказів на підтвердження його позбавлення відповідачем можливості користуватися орендованим приміщенням.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
01.03.2001 року між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (орендодавець) та Господарським управлінням МВС України (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №38, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати Господарському управлінню МВС України в строкове платне користування службове приміщення загальною площею 69,9кв.м., розташоване на 2 поверсі великого флігеля за адресою: м. Київ, вул.Лисенка, 6, для забезпечення перевезень залізничним транспортом спецконтингенту, вантажів та особового складу органів внутрішніх справ. Вказане приміщення належить до державної власності та перебуває на балансі відповідача.
31.08.2001 року сторонами договору оренди підписано акт прийому-передачі приміщення №18 площею 69,9кв.м., розташованого на 2-ому поверсі великого флігеля за адресою м. Київ, вул. Лисенка, 6.
На підставі умов договору оренди строк його дії продовжувався з 01.03.2004р. до 01.03.2007р., з 01.03.2007р. по 01.03.2010р., з 01.03.2010р. по 01.03.2013р. та з 01.03.2013р. по 01.03.2016р..
26.09.2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди у зв'язку з приєднанням Господарського управління до Міністерства внутрішніх справ (далі - позивач) на підставі наказу МВС №33 від 07.02.2007 "Про реорганізацію підрозділів центрального апарату Міністерства", відповідно до якої сторони домовилися про заміну особи орендаря з Господарського управління МВС України на Міністерство внутрішніх справ України.
Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, листом від 08.02.2013 №НА-5/79 Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до МВС України з пропозицією розірвати договір оренди, у зв'язку з існуванням наміру Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" укласти договір оренди нерухомого майна безпосередньо з військовою частиною №3066 ВВ МВС України.
Апеляційним судом встановлено, що листами від 09.04.2013 №25/10-2666 та від 21.05.2013 №25/10-3640 Міністерство внутрішніх справ України не заперечило проти вказаної пропозиції, але запропонувало ДТГО "Південно-Західна залізниця" надати підтвердження прав начальника господарської служби залізниці підписувати угоду про припинення договору оренди нерухомого майна та акт приймання-передачі до нього, які були підтверджені листом ДТГО "Південно-Західна залізниця" від 31.05.2013 №НА5/619.
Матеріали справи свідчать про те, що в подальшому листування з приводу розірвання договору між сторонами було припинено у зв'язку зі зверненням ДТГО "Південно-Західна залізниця" в травні 2013р. до суду з позовом до МВС України про стягнення заборгованості за утримання орендованого нерухомого майна, що розглядався в рамках справи №910/9112/13.
Як вбачається з листа Військової частини 3066 ВВ МВС України від 09.07.2013 №10/830, 18 жовтня 2011 року за ініціативи ДТГО "Південно-Західна залізниця", військовослужбовці Військової частини №3066 ВВ МВС України були переселені в інше службове приміщення (том І, а.с.152). Крім того, даний факт підтверджується листом Адміністративно-господарського управління департаменту матеріального забезпечення МВС України від 06.09.2013 №25/10-6571 (том І, а.с.22).
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, станом на момент звернення позивача з даним позовом відповідачем не було повернено орендоване майно в користування Міністерства внутрішніх справ України.
Враховуючи встановлені вище обставини, матеріалами справи підтверджено факт виселення військовослужбовців Військової частини №3066 ВВ МВС України зі службового приміщення загальною площею 69,9кв.м., яке розташоване на 2-ому поверсі великого флігеля за адресою: м.Київ, вул.Лисенка, 6.
За приписами ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
В силу ч.ч.2,3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Враховуючи встановлені вище обставини, а саме встановлення факту порушення орендодавцем умов договору оренди нерухомого майна №38 від 01.03.2001, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову позивачу у задоволенні вимог щодо розірвання вказаного договору оренди нерухомого майна. Тому позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна з 01.11.2011 року визнані апеляційним судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Проте, колегія не може погодитися з передчасним висновком апеляційного суду про наявність підстав для розірвання договору оренди саме з 01.11.2011р., з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Таким чином, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з ч.1 ст.545 та ч.2 ст.795 ЦК України.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з подібних орендних правовідносин (постанова ВСУ від 20.03.2012 у справі №1/5005/5719/2011).
В порушення приписів ст.ст.43,101,105 ГПК України апеляційним судом залишено поза увагою та без надання належної правової оцінки наявні у справі листи від 08.02.2013 №НА-5/79, від 31.05.2013 №НА-5/619 та від 24.09.2013 НА-5/832 (а.с.52-60,241 том 1), якими відповідач протягом лютого-вересні 2013р. неодноразово звертався до МВС України з пропозиціями про розірвання договору оренди від 01.03.2001, підписання додаткової угоди про таке розірвання і акта приймання-передачі (повернення) майна з оренди, проте, вказані пропозиції залишені позивачем без відповіді.
Сервисы для юристов