ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2015 року Справа № 910/16998/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Куровського С.В. - доповідача, Міщенка П.К.,за участю представників: не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015
та ухвалу господарського суду міста Києва від 24.11.2014
у справі № 910/16998/13 господарського суду міста Києва
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт
Житло Сервіс"
про визнання банкрутом,
встановив:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2014 (суддя Чеберяк П.П.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Комфорт Житло Сервіс". Вимоги кредиторів - ПАТ "Київенерго" на суму 473 156,50 грн., ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 6 968,89 грн. та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до боржника на суму 15 617,63 грн., всього на загальну суму 495 743,02 грн., у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника. Ліквідовано банкрута - ТОВ "Комфорт Житло Сервіс", як юридичну особу в зв'язку з банкрутством. Провадження у справі про банкрутство припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О.- головуючий, Гарник Л.Л., Доманська М.Л.) ухвалу господарського суду м. Києва від 24.11.2014 залишено без змін.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ у Солом'янському районі) просить скасувати вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 04.02.2015 та ухвалу суду першої інстанції від 24.11.2014, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм ст.ст.104, 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).
Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ "Комфорт Житло Сервіс" порушене ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2013 на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.
Постановою господарського суду м. Києва від 23.09.2013 ТОВ "Комфорт Житло Сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) ТОВ ТОВ "Комфорт Житло Сервіс" Шелемеха Тараса Івановича, якого зобов'язано у строк до 23.08.2014 скласти та подати місцевому суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.08.2014 відповідно до вимог ст. 46 Закону від ліквідатора на затвердження до господарського суду м. Києва надійшов звіт та ліквідаційний баланс банкрута.
Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Сервисы для юристов