ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2015 року Справа № 910/11320/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV), м.Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014
зі справи № 910/11320/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ (далі-Товариство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV), м.Київ (далі - Телерадіокомпанія)
про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 91 760,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Гринник М.Ю.,
відповідача - Морозюк Е.В.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2013 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути 91760,00грн. компенсації за порушення авторського права.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/11320/13 (суддя Прокопенко Л.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Разіна Т.І. - головуючий, судді Копитова О.С. і Сотніков С.В.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 91 760,00 грн.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 01.10.2014, постанову апеляційного суду від 23.12.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами, 31.12.2010 Товариством (ліцензіат) та ТОВ "Первое Музыкальное Издательство" (ліцензіар) був укладений договір про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-Укр (далі-Договір), за умовами якого ліцензіар надає, а ліцензіат на умовах виключної ліцензії придбає на строк та в межах території право виконання творів, які зазначені у каталозі, до якого, зокрема, увійшли музичні твори: "Когда меня ты позовешь" (автор тексту Артемьева Т., автор музики Кузьмин В.Б.), "Я лист" (автор тексту Протасова Т.Н., автор музики Леонтьев Т.В.), "Сказка в моей жизни" (автор музики та тексту Кузьмин В.Б.), "Актриса" (автор музики та тексту Меладзе К.Ш.) (далі-Твори). Відповідно до умов Договору Товариство вправі на свій розсуд дозволяти або забороняти використовувати на території України твори, перелічені в каталозі, зокрема шляхом включення їх та/або використання у складі складних об'єктів, у тому числі у складі аудіовізуальних творів, відтворення та розповсюдження у цифровому форматі у всесвітній мережі Інтернет.
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 Договору ліцензіар передає ліцензіату Каталог у вигляді файлу електронної таблиці, яка записана на оптичний носій у форматі, прийнятному для перегляду/читання на персональних комп'ютерах, у зв'язку з чим було підписано акт приймання-передачі каталогу від 31.12.2010. Ліцензіар надає ліцензіату не рідше, ніж один раз на місяць інформацію про зміни у каталозі за формою, аналогічною тій, що вказана у п.1.5.1 договору.
02.08.2012 директором Товариства був виданий наказ про створення комісії з метою забезпечення інформацією щодо бездоговірного використання музичних творів з каталогу Товариства.
Судами також встановлено, що 30.05.2013 Товариством було зафіксовано факт використання Творів у випуску телепередачі "Козирне життя" від 28.10.2012 на офіційному інтернет-сайті Телерадіокомпанії, який перебуває у розпорядженні відповідача, у зв'язку з чим 30.05.2013 був складений акт фіксації порушення майнових авторських прав позивача.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що поданими за справою доказами підтверджується факт порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.
З такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також змісту поданої касаційної скарги, відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, крім іншого, також про те, що порушення прав позивача ним допущено не було, оскільки в даному випадку в передачі "Козирне життя" у відповідності до вимог статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ним були використані не твори, а короткі уривки із числа опублікованих творів, які були зазначені позивачем, та обсяг використання яких відповідав поставленій меті.
У відповідності до вимог статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається, у тому числі, використання цитат з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення.
Наведеній нормі чинного законодавства апеляційний суд не приділив належної уваги і не перевірив обґрунтованості згаданих посилань відповідача.
Зокрема суд, як те вбачається із змісту оскаржуваної постанови, встановивши факт незаконного використання відповідачем згаданих творів, не з'ясував чи відповідають дійсності посилання останнього на те, що ним використовувались не твори, а уривки з опублікованих творів, і якщо відповідають, то в якому саме обсязі мало місце використання кожного з таких уривків; з якою метою воно відбувалось; чим було зумовлене таке використання та який характер носив той твір, до складу якого були включені уривки названих позивачем творів; чи був виправданим обсяг використаних уривків поставленою відповідачем метою; чи були включені ці уривки до фонограми (відеограми) або програми мовлення і, в решті решт, чи можна дійти висновку про те, що використання відповідачем уривків творів у відповідності до вимог статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не потребувало згоди позивача.
Сервисы для юристов