ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2015 року Справа № 908/993/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 у справі№ 908/993/14 господарського суду Запорізької області за позовомКомунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А"до про Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради стягнення 17 050,55 грнта за зустрічним позовом до проКомунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" визнання недійсним договорув судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача (за первісним позовом): Гетманенко Б.С., дов.№ 117 від 02.03.2015
- відповідача (за первісним позовом): Ігнатьєв Д.П., дов. № 595 від 20.02.2014
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 у справі № 908/993/14 (суддя Давиденко І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 (у складі головуючого судді Бондаренко В.П., суддів Россолова В.В., Тихого П.В.), первісний позов Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на користь Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" 17 050,55 грн основного боргу, 1 827,00 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради до Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" про визнання недійсним договору було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст.203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, абз. 6 п. 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 у справі № 908/993/14 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Позивач за первісним позовом не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.01.2012 між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (як замовником) та Комунальним підприємством Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" (як виконавцем) укладено договір № 1/12 про відшкодування витрат по утриманню та технічному обслуговуванню насосних установок для підкачування води на 14-поверху житлову будівлю по пр. Перемоги, 43, за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по утриманню та технічному обслуговуванню насосних установок для підкачування води на 14-поверхову житлову будівлю за адресою: пр. Перемоги, 43, а замовник зобов'язується відшкодувати фактичні витрати по утриманню та технічному обслуговуванню насосної.
Вартість робіт по утриманню та технічному обслуговуванню насосних установок для підкачування води, взятих на себе Виконавцем, відповідно до Договору визначається, згідно з розрахунком вартості планових витрат по обслуговуванню насосів для підкачки води на висотну будівлю по пр. Перемоги, 43 (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.3 договору замовник до 10 числа місяця, наступного за звітним, перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму фактичних витрат, згідно виставлених рахунків і розрахунків. Сума платежу визначається виходячи з планових витрат по обслуговуванню насосів для підкачки води на висотну будівлю по пр. Перемоги, 43, в м. Бердянськ, що складає щомісячно - 1480,58 грн у тому числі ПДВ.
Замовник зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за виконані роботи по утриманню та технічному обслуговуванню насосних установок для підкачування води, відповідно до п. 2.2 договору (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з 16.01.2012 і укладається на термін до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, виконавцем зобов'язання за договором № 1/12 від 16.01.2012 виконано у повному обсязі, надано замовнику послуги на загальну суму 17 050,55 грн, що підтверджується листами № 136 від 11.02.13., № 248 від 05.04.12., № 281 від 03.05.12., № 336 від 31.05.12., № 385 від 29.06.12., № 384 від 31.07.12., № 332 від 31.08.12., № 658 від 30.11.12., № 628 від 30.11.12., № 732 від 28.12.12., які були отримані замовником, та виставленими рахунками-фактурами: № СФ-41 від 30.03.12., № СФ-46 від 30.04.12., СФ-55 від 31.05.12., СФ-69 від 27.06.12., СФ-100 від 31.07.12., СФ-104 від 31.08.12., СФ-130 від 28.09.12., СФ-167 від 31.10.12., СФ-182 від 30.11.12., СФ-205 від 28.12.12.
Однак, Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" вартість отриманих послуг не оплатило, заперечень і зауважень щодо якості послуг від замовника не надходило, і за період з січня 2012р. по грудень 2012 р. борг замовника перед виконавцем - Комунальним підприємством Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" за договором № 1/12 від 16.01.2012 склав 17 050,55 грн.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 193, 201 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 203, 215, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердж. постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011, п. 1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затвердж. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на користь Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" заборгованості у сумі 17 050,55грн, а також про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору № 1/12 від 16.01.2012 недійсним у зв'язку з тим, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 6 п. 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011, вартість обслуговування обладнання для підкачування води відшкодовує суб'єкт господарювання, у власності або на балансі чи в користуванні якого перебуває таке обладнання.
Пунктом 1.6 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 , встановлено, що за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору № 1/12 від 16.01.2012, та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на користь Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2А" заборгованості за договором №1/12 від 16.01.2012 у сумі 17 050,55грн.
З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 908/993/14.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Сервисы для юристов