ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2016 року Справа № 922/925/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: прокуратури Кравчук О.А. - прокурор відділу ГПУ, Чалий М.Г. - прокурор відділу ВП САТО дов. від 31.10.16, позивачів Рудник Ю.М. - дов. від 30.12.2015 р., відповідачів Демура І.Б. - дов. від 02.11.2016 р., Тлепов І.Є. - дов. від 11.01.2016 р.третьої особи розглянувши матеріали касаційної скарги не з'явились (про час і місце судового розгляду повідомлені належно) Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції на постановувід 25.08.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/925/16 Господарського суду Харківської області за позовомЗаступника військового прокурора сил антитерористичної операції в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова
до -Військової частини А4104 -Приватного підприємства Агрофірма "Пришибська" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаХарківський університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба провизнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Заступник військового прокурора сил антитерористичної операції в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Військової частини А4104 та ПП Агрофірма "Пришибська" про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №7 від 16.09.2013 р., укладеного між відповідачами у справі та повернення із чужого незаконного користування, зі складанням акта приймання-передачі, частини земельної ділянки військового містечка №265, загальною площею 469 га, якою користувалися згідно з оспорюваним договором.
Як на підставу позову прокурор посилався на приписи статей 77, 84, 125, 126, 141 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 3, 4, 13, 15, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони" та вказував на те, що спірний договір укладений військовою частиною з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.
Водночас прокурор зазначав, що військова частина А4104 не є безпосереднім землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки згідно з Державним актом на право постійного користування землею Б №047623 у 1990 році земельна ділянка площею 3069,2 га була закріплена за Харківським Вищим військовим авіаційним училищем льотчиків ім. С.І. Грицівця та останнє не відмовлялося від права постійного користування землею.
Окрім цього, прокурор зазначав, що спірний договір був укладений з метою приховування іншого договору - договору оренди землі та цим договором фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.
На думку прокурора, спірний договір укладений з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню Міністерству оборони України.
У відзиві на позовну заяву ПП Агрофірма "Пришибська" просила у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений з дотриманням норм законодавства, а Військова частина А4104 є належним землекористувачем спірної земельної ділянки та мала право розпоряджатися нею, зокрема, передавши таку земельну ділянку як внесок у спільну діяльність за оспорюваним договором.
У відзивах на позовну заяву Військова частина А4104 також просила відмовити у позові з огляду на його необґрунтованість, вказуючи на те, що військова частина є господарюючим суб'єктом та мала повноваження на укладання спірного договору; що оспорюваний договір був погоджений Зміївською районною державною адміністрацією, Комсомольською селищною радою, КЕВ міста Харкова, помічником командира в/ч А4104 з правової роботи, помічником командира в/ч А4104 - начальником фінансово-економічної служби, начальником КЕС в/ч А 4104, а з Департаментом економічної діяльності були погоджені цінові показники в залежності від територіального розміщення полігонів.
Прокурор у поясненнях наголошував на обґрунтованості і доведеності позовних вимог.
КЕВ м.Харкова у поясненнях підтримав позовні вимоги прокурора та просив задовольнити їх, посилаючи на те, що військове майно має використовуватися лише за його цільовим і функціональним призначенням; що території полігонів, які тимчасово не використовуються дозволяється передавати у тимчасове користування сільськогосподарським підприємства за погодженням відповідних заступників Міністра оборони України або командувачів військами відповідних округів, чого у даному випадку сторонами дотримано не було.
Міністерство оборони України також у поясненнях у справі просило позов задовольнити, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, без погодження з уповноваженими органами та спірним договором фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р. (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в Державному акті на право користування землею серії Б №047623, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №62, була допущена помилка, а саме: в назві землекористувача вказано ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця, тоді як в рішенні виконавчого комітету Готвальдівської районної ради депутатів трудящих про видачу державного акту вказано - полігон ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця.
Отже, як визнав суд, Військова частина А4104 мала право розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний договір був укладений військовою частиною на виконання окремого невідкладного доручення заступника Начальника Генерального штабу генерала-лейтенанта та був погоджений з Зміївською районною державною адміністрацією, Комсомольською селищною радою, КЕВ міста Харкова, помічником командира в/ч А4104 з правової роботи, помічником командира в/ч А4104 - начальником фінансово-економічної служби, начальником КЕС в/ч А 4104.
За апеляційною скаргою Заступника військового прокурора сил антитерористичної операції Харківський апеляційний господарський суд (судді: Ільїн О.В., Сіверін В.І., Терещенко О.І.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.08.2016 р., залишив його без змін з тих же підстав.
Заступник військового прокурора сил антитерористичної операції подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з урахуванням пояснень), в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 року і рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р., та прийняти нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 20, 125, 126, 141 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", статей 42, 43, 82, 83, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор не погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору та зазначає, що військова частина А4104 не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки згідно з Державним актом на право постійного користування землею Б №047623 у 1990 році земельна ділянка площею 3069,2 га була закріплена за Харківським Вищим військовим авіаційним училищем льотчиків ім. С.І. Грицівця, а мета для якої видано земельну ділянку - розміщення полігону.
Прокурор також стверджує, що припинення права постійного користування землею ХВВАУЛ ім. С.І.Грицівця уповноваженими органами державної влади не приймалося, як і не приймалося будь-яких рішень про передачу такої землі ВЧ А4104.
Прокурор зазначає, що за приписами статті 1134 Цивільного кодексу України спільна діяльність може здійснюватися по відношенню до майна, яким володіють сторони договору, втім відповідач-1 не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, а відтак не міг і передавати її як внесок у спільну діяльність за оспорюваним договором.
Отже, спірний договір укладений військовою частиною А4104 з перевищенням повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою та суперечить інтересам держави та вимогам статті 95 Земельного кодексу України, статті 153 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України".
Від ПП Агрофірма "Пришибська" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити судові акти у справі без змін, з мотивів у них викладених, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Військової частини А4104 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому військова частина просить судові акти у справі також залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Сервисы для юристов