Постанова ВГСУ від 06.12.2016 року у справі №914/745/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 914/745/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївнина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 рокуу справі Господарського суду № 914/745/14 Львівської областіза заявою Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської областідо ТОВ "Моршинське"про визнання банкрутомрозпорядник майнаГапоненко Р.І.за участю в судовому засіданні представника ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. - Корця О.Г. (довіреність №793 від 05.08.2016 року),

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року за заявою Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №914/745/14 про банкрутство ТОВ "Моршинське" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 636 284, 69 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року, залишеною без змін судом касаційної інстанції, ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року в частині визнання вимог ініціюючого кредитора скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про визнання вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 623 754, 52 грн., в решті ухвалу підготовчого засідання суду першої інстанції від 17.03.2014 року залишено без змін.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Моршинське" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.03.2014 року.

04.04.2014 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до місцевого господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 59 173 763, 25 грн., з яких 56 742 703, 96 грн. вимог, що не забезпечені заставою майна боржника, 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника, 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій, які визнані судом, а також 1 218 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами, в обґрунтування яких надало копії судових рішень у господарських справах про солідарне стягнення із ЗАТ "Зірниця", як позичальника кредитних коштів, ТОВ "Регіональна торгова компанія", правонаступником якого є ТОВ "Моршинське", та ТОВ "Карпати Плюс 2004", як поручителів, на користь банку заборгованості за кредитними договорами №07/30-03 від 28.11.2007 року та №253 від 11.05.2010 року (том 3, а.с. 4 - 70).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року (суддя Гутьєва В.В.) розглянуто по суті заявлені ПАТ "ВіЕйБі Банк" кредиторські вимоги на загальну суму 59 173 763, 25 грн., визнано їх в частині заборгованості боржника на суму 58 488 763, 25 грн., з яких 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника, 1 218 грн. судового збору у першу чергу, 56 057 703, 96 грн. боргу у четверту чергу, 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій у шосту чергу; у визнанні вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 685 000 грн. відмовлено (том 3, а.с. 101 - 105).

Не погоджуючись з результатом розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк", боржник звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнення до неї за вих. №24 від 15.04.2015 року), в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.01.2015 року та прийняти у справі нове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське" на суму 49 374 503, 41 грн., з яких 1 035 970 грн. включити до реєстру вимог кредиторів як вимоги, забезпечені заставою майна боржника; 1 218 грн. судового збору - у першу чергу; 46 979 031, 11 грн. - у четверту чергу та 1 358 284, 30 грн. - у шосту чергу, мотивуючи неповнотою дослідження місцевим господарським судом обставин справи на предмет дійсності договору поруки, за яким боржник поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року, а також заявлення банком вимог до майнового поручителя на суму, яка перевищує розмір заборгованості основного боржника, що не узгоджується з положеннями частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про обсяг відповідальності поручителя перед кредитором (том 3, а.с. 119 - 151, 183 - 187).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Михалюк О.В., судді: Мельник Г.І., Плотніцький Б.Д.) апеляційну скаргу ТОВ "Моршинське" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у даній справі - без змін (том 3а, а.с. 24 - 29).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду з огляду на те, що під час апеляційного перегляду кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське", як правонаступника поручителя за договором поруки від 30.04.2009 року, апеляційний суд не перевірив обставин дійсності поруки за спірним договором в розумінні частини 4 статті 559 ЦК України та не надав оцінки на предмет обґрунтованості висновкам суду першої інстанції про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 9 174 898, 55 грн. процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року, виконання якого позичальником забезпечувалося порукою боржника; не з'ясував, чи досліджувалися місцевим господарським судом обставини перебування майна боржника в державному реєстрі застав, що є підставою для включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог банку як таких, що забезпечені майном боржника, а також обставини повного (часткового) погашення позичальником та поручителями, в тому числі ТОВ "Моршинське", заборгованості перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" з повернення кредитних коштів, підтвердженої судовими рішеннями, під час їх виконання у виконавчих провадженнях (том 3а, а.с. 84 - 93).

За результатами нового апеляційного розгляду справи Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.) апеляційну скаргу ТОВ "Моршинське" задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року скасовано частково та викладено її резолютивну частину в такій редакції:

"Визнати грошові вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 49 260 295, 35 грн., з яких грошові вимоги на суму 1 035 970 грн. - забезпечені заставою майна боржника; в першу чергу реєстру вимог кредиторів ТОВ "Моршинське" підлягає включенню 1 218 грн. судового збору; в четверту чергу реєстру вимог кредиторів ТОВ "Моршинське" підлягає включенню 46 829 236, 06 грн. боргу; в шосту чергу реєстру вимог кредиторів ТОВ "Моршинське" підлягає включенню 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій. У визнанні вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 9 913 467, 90 грн. - відмовити." (том 3б, а.с. 95 - 101).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "ВіЕйБі Банк" (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 26.09.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське" на суму 59 173 763, 25 грн., з яких 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника; 1 218 грн. судового збору; 56 742 703, 96 грн. вимог, не забезпечених заставою майна боржника, та 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій. Касаційна скарга обґрунтована порушенням апеляційним судом положень статей 536, 543, 554, 559, 1048 ЦК України, що полягало у безпідставному зменшенні розміру грошових вимог банку, визнаних ухвалою місцевого господарського суду від 20.01.2015 року, з посиланням на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про припинення зобов'язань боржника за договором поруки у зв'язку з пропуском банком строку на пред'явлення до боржника-поручителя вимоги про виконання забезпеченого порукою кредитного зобов'язання, так як на момент порушення щодо боржника справи про банкрутство основне зобов'язання з повернення кредитних коштів виконано не було, тому банком правомірно нараховано та заявлено до боржника у дану справу вимоги на суму 9 174 898, 55 грн. процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року. Також, ПАТ "ВіЕйБі Банк" не погодилося з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення його вимог на суму 685 000 грн., що становить вартість рухомого майна ТОВ "Карпати Плюс 2004", як солідарного з ТОВ "Моршинське" поручителя за кредитними зобов'язаннями позичальника перед банком, яке було реалізоване у виконавчому проваджені з прилюдних торгів від 08.06.2012 року, оскільки результати спірних торгів визнано недійсними за позовом ПАТ "ВіЕйБі Банк" відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2013 року у справі №5010/1109/2012-16/49-18/57.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Корця О.Г., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Положеннями статей 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука є строковим зобов'язанням, зі спливом якого припиняється суб'єктивне право кредитора на звернення до поручителя з вимогою про його виконання. При цьому, вимога кредитора про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, має бути пред'явлена до поручителя з додержанням строків, передбачених частиною 4 статті 559 ЦК України, шляхом пред'явлення позову в судовому порядку.

Такий висновок щодо застосування частини 4 статті 559 ЦК України викладений у Постанові Верховного Суду Україні від 17.09.2014 року у справі №6-170цс14.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає господарський суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (розпорядником майна боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також, згідно особливостей провадження у справі про банкрутство, вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, вносяться до реєстру вимог кредиторів боржника окремо із зазначенням у ньому відомостей про майно боржника, яке є предметом застави.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду від 17.03.2014 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Моршинське" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, оголошення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.03.2014 року.

Судами встановлено, що 04.04.2014 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до місцевого господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 59 173 763, 25 грн., з яких 56 742 703, 96 грн. вимог, що не забезпечені заставою майна боржника, 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника, 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій, які визнані судом, а також 1 218 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами (том 3, а.с. 4 - 70).