Постанова ВГСУ від 06.11.2014 року у справі №916/1499/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 916/1499/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 рокуу справі№ 916/1499/14господарського судуОдеської областіза позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новолог"прозобов'язання укласти договір

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Струкова К.О. дов. № 20/7-1341 від 26.11.2013 року,- відповідача:Любошець О.І. дов. № 162 від 26.02.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі за текстом - ДП "Одеський морський торговельний порт") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Новолог" (далі за текстом - ТОВ "Новолог") про зобов'язання укласти договір.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2014 року у справі № 916/1499/14 в задоволенні позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2014 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 916/1499/14 апеляційну скаргу ДП "Одеський морський торговельний порт" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 916/1499/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 8, 129 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про морські порти України", ст. ст. 58, 59, 83, 84, 122, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 16, 269, 270, 287 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 16, 33, 42, 50, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.2014 року № 03-05/2220 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1499/14, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Сибіга О.М., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 року, на підставі ст. 77 господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 06.11.2014 року, у зв'язку з неявко представника позивача в судове засідання.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 04.11.2014 року № 03-05/2075 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/1499/14, у зв'язку з тим, що згідно наказу Вищого господарського суду України від 13.10.2014 року № 6-кп суддю Ходаківську І.П. направлено до Національної школи суддів України для проходження двотижневої підготовки з 03.11.2014 року по 14.11.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2003 року ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ "Новолог" уклали договір оренди нерухомого державного майна № КД-4364, згідно п 1.1. якого орендавець передає, а орендар приймає в строкове цільове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі орендавця, з метою використання у господарській діяльності, а саме, для надання комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт на території та акваторії Одеського морського торговельного порту.

В оренду передано нерухоме майно загальною площею 94 614 м. кв. та 84, 00 погонних метрів огорожі загальною вартістю 38 999 698 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2003 року Додаток № 2 до договору.

Положеннями п. 3.1. вказаного вище Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 і складає виходячи із орендної ставки 10 % вартості майна без ПДВ, при цьому, п. 3.2. Договору передбачено, що орендна плата перераховується з урахуванням щомісячного індексу інфляції і розподіляється між Державним бюджетом України - 30 % та портом - 70 %.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено що ДП "Одеський морський торгівельний порт" посилаючись на ті обставини, що ТОВ "Новолог" у зв'язку із укладенням вказаного договору оренди фактично користується земельною ділянкою загальною площею 84 136 м. кв. та відмову орендаря укласти договір про компенсацію позивачу витрат на сплату земельного податку та приписи законодавства України з метою захисту порушеного права, останній звернувся до суду із позовом про зобов'язання ТОВ "Новолог" укласти відповідний договір.

Так, позивач обґрунтовуючи свої вимоги про зобов'язання укласти договір посилається на приписи ч. 2 ст. 649 Цивільного кодексу України, згідно якої розбіжності, що виникли між сторонами при укладанні договору не на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках встановлених за домовленістю сторін або законом. На думку позивача такою підставою є договір оренди державного нерухомого майна від 01.10.2003 року № КД-4364 укладений сторонами у даній справі.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в тексті вказаного Договору відсутні вказівки щодо укладення договору про компенсацію витрат на сплату земельного податку.

Частиною 2 ст. 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Судами досліджено, що на пропозицію ДП "Одеський морський торгівельний порт" відповідач повідомив про відмову від підписання такого договору.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Положеннями ст. 187 Господарського кодексу України передбачено підстави за яких можливе укладання договору за рішенням суду: спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.