Постанова ВГСУ від 06.11.2014 року у справі №910/24586/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 910/24586/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаКоваль В.Б., представник,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),прокуратуриКлюге Л.М., прокурор відділу ГП України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2014у справі№ 910/24586/13 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Спецагролізинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС",за участюПрокурора міста Києва,простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 37524000грн, заборгованості зі сплати комісійної винагороди у розмірі 383939,95грн, пені у розмірі 1120587,33грн, 3% річних у розмірі 951511,40грн та інфляційні у розмірі 335223,60грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" 73939,95грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 1028732,30грн пені, 951199,72грн 3% річних, 46077,44грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 (судді Майданевич А.Г. - головуючий, Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 у справі №924586/13 змінено і викладено резолютивну частину в новій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" 73939,95грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 1028732,30грн пені, 951199,72грн 3% річних, 39328,15грн судового збору; провадження в частині стягнення 250000грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди припинено; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду змінено з посиланням на те, що по суті справу вирішено вірно, але в резолютивній частині рішення суд першої інстанції не зазначив щодо припинення згідно п.11 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення 250000грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у стягненні заборгованості зі сплати лізингових платежів у сумі 37524000грн, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Прокурор в скарзі посилається на неправильне застосування до спірних правовідносин вимог ст.ст.526, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 18.04.2011 ДП "Спецагролізинг" (лізингодавець) та Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №86, за умовами якого лізингодавець передав лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, визначений у додатку №2 (специфікація предмета лізингу) і який набувається лізингодавцем у власність, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Специфікацією майна (додаток №2) визначено, що предметом лізингу є продукція: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ повнокомплектний у кількості 120 штук.

09.06.2011 між ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (лізингоодержувач), ТОВ "ДПЗКУ-МТС" (новий лізингоодержувач) та ДП "Спецагролізинг" (лізингодавець) укладено договір заміни сторони у зобов'язанні №14, відповідно до якого лізингоодержувач на безоплатній основі передав у повному обсязі, а новий лізингоодержувач прийняв усі права та обов'язки лізингоодержувача, що виникли у нього на підставі договору фінансового лізингу №86, укладеного між лізингоодержувачем та лізингодавцем 18.04.2011.

Згідно з п.2.1 договору №86 термін користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) встановлюється до 31.12.2017 з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу при умові належної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування предметом лізингу, відповідно до умов цього договору.

На виконання умов договору ТОВ "ДПЗКУ-МТС" сплатило авансовий платіж за рахунком №2 від 10.06.2011 по договору №14 від 09.06.2011 у розмірі 5988000грн, що підтверджується банківською випискою від 23.06.2011 , копія якої долучена до матеріалів справи.

За актом приймання-передачі продукції до договору фінансового лізингу №86 від 18.11.2011 року лізингодавець передав у лізинг лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу №86 від 18.04.2011 та договору заміни сторони у зобов'язанні №14 від 09.06.2011, а лізингоодержувач прийняв майно - предмет лізингу згідно специфікації (додаток №2 до договору фінансового лізингу №86 від 18.04.2011).

Відповідно до п.4.1 договору розміри лізингових платежів, їх складових частин встановлюються графіком, за винятком витрат лізингодавця, визначених в п.4.1.3 цього договору, які є складовою частиною лізингових платежів, та розмір яких визначається на підставі виставлених лізингоодержувачем рахунків та не враховується графіком. З моменту підписання акта лізингоодержувач за користування майном сплачує лізингодавцю згідно графіку та виставлених рахунків чергові лізингові платежі, що включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно; платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору лізингу, а саме послуги забезпечення GPS обладнання, визначені у додатку № 3 до договору.

Загальна вартість майна (предмета лізингу) на момент укладення договору складає 119760000грн (п. 4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору винагорода (комісія) лізингодавцю за майно, що передається на умовах фінансового лізингу становить 5% річних невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Відповідно до п. 4.13 договору датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на рахунок лізингодавця. Лізингові платежі та/або інші витрати лізингодавця, пов'язані з виконанням цього договору, що підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, перераховані лізингоодержувачем несвоєчасно або не в повному обсязі, тягнуть за собою накладення штрафних санкцій, передбачених розділом 11 даного договору. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний сплатити суму штрафних санкцій на користь лізингодавця.

Листом від 27.11.2013 №130-596/2013 лізингоодержувач звертався до лізингодавця з проханням розглянути пропозицію достроково розірвати договір за згодою сторін у зв'язку з тим, що ТОВ "ДПЗКУ МТС" знаходиться у такому фінансовому стані, при якому продовження користування предметом лізингу є економічно недоцільним та запропонував погодити дату розірвання договору. Даний лист отримано позивачем 28.11.2013.

Позивач, посилаючись на систематичну несплату відповідачем лізингових платежів, 27.11.2013 звернувся до відповідача із вимогою №165 про повернення предмета лізингу по договору №86 від 18.04.2011 у строк до 06.12.2013. Вказана вимога отримана відповідачем 28.11.2013.

За таких обставин позивач у грудні 2013 року звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ "ДПЗКУ-МТС" 37524000грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 383939,95грн комісійної винагороди по договору фінансового лізингу №86 від 18.04.2011, 1120587,33грн пені, 951511,40грн 3% річних та 335223,60грн інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав на їх обґрунтованість в частині стягнення з відповідача 73939,95грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 1028732,30грн пені, 951199,72грн 3% річних.

При цьому відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості предмета лізингу, суди виходили з того, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.