ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2015 року Справа № 923/203/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макеша"на рішення та постанову господарського суду Херсонської області від 23 квітня 2015 року Одеського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 рокуу справі№ 923/203/15господарського судуХерсонської областіза позовомПрокурора Бериславського району Херсонської області в інтересах держави в особі Кіровської сільської ради Бериславського району Херсонської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Макеша"про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно за участю представників: від прокуратури: Збарих С.М., від відповідача: Попов А.С.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року прокурор Бериславського району Херсонської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Кіровської сільської ради із позовом до ТОВ "Макеша" з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про визнання недійсними укладеного між Кіровською сільською радою та ТОВ "Макеша" договору оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи №1 від 03.03.2014 та додаткової угоди від 05.03.2014; зобов`язання ТОВ "Макеша" повернути Кіровській сільській раді комунальне майно - внутрішньогосподарську меліоративну систему від насосної станції довжиною 7,611 км, вартістю 702 462,90 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний договір оренди суперечить чинному законодавству в частині орендної плати та не відповідає законодавчо встановленій формі Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна. Позовна заява містить посилання на ст.ст. 203, 215, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 184, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995.
Кіровська сільська рада позов прокурора не підтримала.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.04.2015 (суддя Гридасов Ю.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (судді: Поліщук Л.В. - головуючий, Таран С.В., Туренко В.Б.), позовні вимоги задоволено.
Судові рішення мотивовано тим, що сторонами у спірному договорі застосовано Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності та пропорції її розподілу, затверджену рішенням 30 сесії 6 скликання Кіровської сільської ради №279 від 31.05.2013, у якій використано інші методологічні засади, ніж встановлені у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, а саме встановлено занижені мінімальні розміри орендних ставок за використання комунального майна.
Встановивши у договорі розмір орендної плати, виходячи із ставки 1% від грошової оцінки майна, сторони припустились порушення діючого законодавства в частині визначення орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності.
Суди послались на ч.1 п.7 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, за якою розмір річної орендної плати у разі оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10 % вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, а у разі, коли орендарем є суб`єкт малого підприємництва, - не менш як 7 відсотків вартості орендованого майна за результатами такої оцінки.
Не погоджуючись із судовими рішеннями ТОВ "Макеша" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.
У скарзі зазначено, що застосування до спірних правовідносин положень Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, є безпідставним.
В силу вимог ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо визначення розміру орендних ставок.
Також скаржник стверджує, що рішення Кіровської сільської ради про затвердження методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності та пропорції її розподілу та про укладення договору оренди не скасовано.
Скаржник зазначає, що сторонами договору узгоджено всі істотні умови договору оренди, визначені статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Невірне на думку прокурора визначення ставки орендної плати не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання недійсним договору, оскільки чинним законодавством передбачено відповідні процедури для внесення відповідних змін до договору.
За доводами касаційної скарги в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що Бериславська районна рада Херсонської області є власником спірного майна.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.09.2015 касаційну скаргу у справі №923/203/15 прийнято до провадження.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 розгляд касаційної скарги відкладено.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2011 Бериславською районною радою прийнято рішення №108, згідно якого прийнято безоплатно у спільну власність територіальних громад району із комунальної власності Кіровської сільської територіальної громади внутрішньогосподарську зрошувальну систему та передано останню у безоплатне користування на баланс Кіровській сільській раді.
Рішенням Кіровської сільської ради від 03.11.2011 №119 прийнято в безоплатне користування на баланс внутрішньогосподарську зрошувальну систему, згідно з додатком № 1 до рішення, залишковою вартістю 358330 грн.
29.11.2011 між Бериславською районною радою як позичкодавцем та Кіровською сільською радою як користувачем укладено договір позички внутрішньогосподарської зрошувальної системи, відповідно до пункту 1.1 якого позичкодавцем передано користувачу у безоплатне користування на невизначений строк внутрішньогосподарську зрошувальну систему, складено акт прийому-передачі.
Пунктом 2.2.1 вказаного договору позички Кіровській сільській раді надано право самостійно відповідно до вимог чинного законодавства передавати в оренду об`єкт позички, а пунктом 2.2.2 цього договору сторонами визначено, що 100% орендної плати перераховується користувачу.
Сервисы для юристов