ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2014 року Справа № 920/2148/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Жукової Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2014
та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014
у справі №920/2148/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплогарант"
про стягнення 3053876,77 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Старчик А.А. - за довіреністю;
від відповідача: Нешта О.В. - за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить стягнути з КП "Теплогарант" заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2393/11 від 30.09.2011р., на загальну суму 3053876,77 грн., в тому числі 2290527,27 грн. основного боргу, 242724,02 грн. пені, 433157,92 грн. 7 % штрафу, 17209,82 грн. інфляційних втрат та 70257,75 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплогарант" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2290527,27 грн. основного боргу, 121362,01 грн. пені, 216578,96 грн. штрафу, 17209,82 грн. інфляційних втрат, 70257,75 - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.
Зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції послався на п.3 ст. 83 ГПК України, ч.1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно до яких суд має право, у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, враховуючи при цьому, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів в частині зменшення розміру пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2014 в частині часткової відмови у стягнені пені та 7% штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП "Теплогарант" розмір пені та штрафу у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, як покупець порушив свій обов'язок щодо повної та своєчасної оплати отриманого четвертому кварталі 2012 року природного газу за договором купівлі-продажу №14/2393/11 від 30.09.2011, укладеним із позивачем як продавцем, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2290527,27 грн.
Встановивши наявну непогашену відповідачем заборгованість перед позивачем суди правомірно дійшли висновку про стягнення з КП "Теплогарант" суми основного боргу.
Крім того, приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних.
Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Сервисы для юристов