ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2014 року Справа № 917/2613/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 у справі № 917/2613/13 Господарського суду Полтавської областіза позовомКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Фермерського господарства "Відродження-Агро"треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ворскла", 2) ОСОБА_4простягнення 9 000,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився- - відповідачане з'явився- - третьої особи-1не з'явився- - третьої особи-2не з'явився
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2013 року Кременчуцька об'єднана податкова інспекція головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Відродження-Агро", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 9000,00 грн. збитків завданих внаслідок втрати майна, переданого на відповідальне зберігання за договором № 1 від 30.08.2013.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2014 до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучені Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ворскла", ОСОБА_4.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.03.2014 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 (головуючий Істоміна О.А., судді: Барабашова С.В., Білецька А.М.) у справі № 917/2613/13 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі та з покладенням судових витрат на відповідача.
Відповідач та треті особи не скористалися правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційні скарги, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області (позивачем) в межах наданих повноважень на території Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області було виявлено факт використання земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 (третій особі без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача), без відома та згоди останньої для вирощування технічної культури соя.
Відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998, комісією за участю представників органів державної податкової служби та Фермерського господарства "Відродження - Агро" (відповідача) був складений акт опису та попередньої оцінки безхазяйного майна № 1/1603-11-02 від 30.08.2013 року (а.с. 14), відповідно до якого загальна вартість самовільної засіяної технічної культури соя на вказаній земельній ділянці склала 9000,00 грн.
30.08.2013 між Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області (поклажодавець) та Фермерським господарством "Відродження - Агро" (зберігач) був укладений договір відповідального зберігання № 1 (а.с. 12-13), згідно якого відповідачеві була передана на зберігання самовільно без дозвільних документів засіяна на земельній ділянці загальною площею 3,0296 га, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області, технічна культура соя (далі - майно) в орієнтовній кількості 2,5 тони на загальну суму 9000,00 грн.
27.09.2013 під час обстеження представниками позивача спірного майна було встановлено факт його відсутності, про що складено відповідну довідку за № 17 (а.с. 15).
29.10.2013 позивачем відповідно до вимог пункту 4.5. Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів № 570 від 10.10.2013, на адресу відповідача було направлено претензію № 1/1603-11-02 від 18.10.2013 року (а.с. 16-17) про відшкодування збитків внаслідок втрати майна, переданого на відповідальне зберігання, в розмірі 9 000,00 грн.
Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, за посиланням позивача, неналежним чином виконав свої зобов'язання по договору відповідального зберігання, внаслідок чого передане на зберігання майно було втрачене, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення збитків.
Натомість, відповідач у запереченні на позов (а.с.28-29), своєї вини не визнає, посилається на те, що ним вживалися усі необхідні заходи по збереженню майна, що є предметом договору відповідального зберігання. Про факт збирання врожаю він негайно повідомив представників позивача, які прибули на місце у супроводі працівників міліції. Відповідач вважає, що правових підстав для задоволення позову про стягнення збитків, немає.
Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 17.04.2013 № 63, Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, а також комісійного акта опису та попередньої оцінки безхазяйного майна № 1/1603-11-02 від 30.08.2013 між Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області (поклажодавець) та Фермерським господарством "Відродження - Агро" (зберігач) був укладений договір відповідального зберігання № 1 від 30.08.2013 року (а.с. 12-13), згідно якого відповідачеві була передана на зберігання самовільно без дозвільних документів засіяна на земельній ділянці загальною площею 3,0296 га, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області, технічна культура соя (далі - майно) в орієнтовній кількості 2,5 тони на загальну суму 9000,00 грн. (п. 1.2. договору).
Згідно пунктів 4.1., 4.2. договору відповідального зберігання № 1 від 30.08.2013 року даний договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до моменту повернення зберігачем поклажодавцеві майна за його письмовою вимогою.
У відповідності до пунктів 1.1., 2.1. договору зберігач зобов'язаний безоплатно зберігати передане майно, вживати всіх заходів для його збереження та повернути майно поклажодавцеві в схоронності.
У своєму позові позивач зазначив на те, що майно, передане відповідачеві на відповідальне зберігання, є безхазяйним, посилаючись на положення пунктів 2.8., 4.5., 4.7. Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 (далі - Порядок).
Відповідно до преамбули до договору відповідального зберігання № 1 від 30.08.2013 даний договір укладено, зокрема, на підставі положень вказаного вище Порядку.
Як вбачається зі змісту пункту 1 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства.
Сервисы для юристов