Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №912/1666/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 912/1666/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2013 рокуу справі господарського судуКіровоградської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплоенергетик"простягнення 1 576 772,75 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Старчик А.А.,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик") про стягнення 339 064,87 грн. - пені, 1 115 997,37грн. - штрафу, 53 897,54 грн. - інфляційних втрат та 67 812,97 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу № 17/2012-БО-18 від 31.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2013 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 169 532,44 грн. - пені, 557 998,69 грн. - штрафу, 67 812,97 грн. - 3% річних, 53 897,54 грн. - інфляційних втрат та 31 535,46 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року рішення місцевого господарського суду від 09.12.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 169 532,44 грн. та штрафу в сумі 557 998,68 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.07.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплоенергетик" (покупець) був укладений договір № 17/2012-БО-18 купівлі - продажу природного газу (надалі - договір № 17/2012-БО-18), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався 2012 році передати у власність покупцеві природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору № 17/2012-БО-18 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п.6.1 договору № 17/2012-БО-18 оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору № 17/2012-БО-18, в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у жовтні - грудні 2012 року природний газ в обсязі 4 874,328 тис. куб. м на загальну суму 22 722 830,33 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.6.1 договору.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.2 договору нарахував відповідачу 53 897,54 грн. - інфляційних втрат, 67 812,97 грн. - 3% річних, 339 064,87 грн. - пені та 1 115 997,37 грн. - штрафу. Суди попередніх інстанцій позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задовольнили частково, зменшивши їх розмір на 50%, стягнувши 169 532,44 грн. пені та 557 998,69 грн. - штрафу відповідно.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені та штрафу, згідно із ст.83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, також, в поданій касаційній скарзі заявник вказує, що в оскаржуваній постанові жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.